Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

До зустрічі з Еммою я не думав про шлюб . Ні , колись  ... потім ... можливо ...  Але щоб справді цього хотіти , переживати чи прийме дівчина пропозицію ... Ніколи .
А тиждень назад розмовляв з батьками й мама повідомила що вони в Данії .

Чудова країна , а на Різдво там просто казково . Відразу в голову прийшла ідея відвезти туди Емму .

А після проведеної разом ночі , я остаточно зрозумів , що попрошу її стати моєю дружиною.
Повідомив батьків про наш приїзд і сам мало не тремтів від думки,  що скоро одягну на її тоненький пальчик каблучку.
Я був впевнений що моя дівчинка погодиться . Але всеодно переживав наче хлопчисько...

З роздумів мене витягує мама . Сьогодні вона в чудовому настрої , помічаю відразу .

- Привіт, синочку.- цілує мене в щоку.
- Привіт , мамо .
- Як ти сьогодні? Я тобі тут привезла змінний одяг і дещо з їжі.
- Дякую.

Мама озирається , викладаючи на тумбочку мої речі.

- А де твоя наречена ?

Я помітив , що мама не стрибала від радощів , коли я назвав Емму нареченою . Та й батько напружився . Але це не має жодного значення.
Я давно самостійний , можу сам приймати рішення . І вони це знають .

- Приїде пізніше .
- Ти впевнений у своєму виборі ?

Ну от , почалося ...

- Мамо , я дорослий чоловік. І я кохаю Емму.- хотів відповісти спокійно , але виходить ніби гарчання .
- Адаме , я просто хочу, щоб ти був щасливий.
- Емма робить мене щасливим .

Мама дивиться прямо мені в очі . Та за секунду видихає і схиляє голову .

- Вона не погана дівчина ...
- Вона найкраща . І коли ти пізнаєш її ближче , то помітиш це.
- Гаразд , все . Я зрозуміла .- підіймає  руки вгору жінка.

Навіть трохи дивно ...Якось швидко вона здалася . 
Зазвичай , моя мама любить виносити мізки .Може батька вирішила підключити ?До речі , де це він ...

- А тато де?
- Сказав , що поїде у справах . Потім сюди .
- Сподіваюся, ти його не налаштувала поговорити зі мною , щодо одруження .

Мама коситься на мене , а потім хмикає . Невже цього разу тато не повівся на її слова ?

- Нікого я не налаштувала .- тихо каже жінка , і ставить переді мною ще гарячі страви з ресторану .

З обідом покінчено , а від Емми все ще жодного слова . Весь час поглядаю на мобільний і починаю переживати .Почекаю поки мама піде і відразу її наберу .Але за секунду приходить повідомлення від лисички .

" Коханий , вибач , сьогодні не зможу приїхати . Дуже важлива справа . Поясню все потім . Кохаю тебе. "

Важлива справа?
Бачу як мама з під лоба дивиться на мене , а я мовчки набираю номер лисички . Не відповідає .
Не подобається мені все це . Зовсім .

В палату заходить тато . Вітається , але я все ще стараюся додзвонитися до Емми.
Чую як батьки шушукаються , але не звертаю уваги .Набираю вже вивчені на пам'ять числа і чую "абонент не може прийняти ваш виклик..."

Вимкнула телефон ? А може просто сів ?
Та що в біса відбувається ?

- Чорт !- виривається грізний рик.
- Що сталося ?- питає тато .
- Емма не відповідає .
- Ви сьогодні бачилися ?
- Ні . Написала що не приїде . Важливі справи , бачте ...

Якого біса вона робить?
Чомусь серце не на місці . 
Мені все це не подобається .

- Вона не написала де знаходиться ?- допитується тато , і це мене дивує.
- Що відбувається?- дивлюсь йому в очі .

Чоловік хмуриться , а потім потирає чоло.

- Вона шукає докази .
- Які докази ?

В голові вже складається пазл , і я готовий зараз же їхати за лисичкою .

- Діану справді сильно побили . Емма хоче дізнатися хто це зробив .

Ледве тримаю себе в руках.

- Ти звідки знаєш ?
- Я її зустрів біля клубу , де побили Костіну . Вона і в готель їздила ...

Чорт ! Чорт !
Намагаюся піднятися з ліжка . 
Грудна клітка болить безбожно , але я встаю . Та через хвилину батько вкладає мене назад .

- Я поїду до неї . Обіцяю , що нічого з Еммою не станеться . Чуєш ? Я обіцяю .- суворо говорить тато .

Але це мене ніяк не заспокоює.

- А ти хоч щось дізнався ?- скриплю зубами , і набираю номер Марка .

Де його носить ? 
Я просив наглядати за Еммою .
Бачив , як моя дівчинка заступалася за мене перед слідаком .І вже було якесь погане передчуття .

- Тільки ім'я свідка , який наче бачив вас з Діаною на стоянці клубу . Він і підтвердив , що це ти дівчину побив .
- Хто ?- перенабираю Марка.
- Даніїл Столкович.
- Блять !- б'ю кулаком об ліжко .
- Ти його знаєш ?
- Марк трубку не бере. Їдь до Емми додому . Я адресу скину .

Тато киває і швидко виходить з палати.
Даня ! Чорт забирай!
Гнів накриває з головою .

Серджусь на цього малолітнього покидька . 
На Марка серджусь , якого фіга телефон не бере .
На Емму серджусь вдвічі більше . Куди полізла ? Навіщо ?! 
Мене вона захищає ! А має бути навпаки ...

А найбільше серджусь на себе .За те ,  що відпустив від себе . Відправив додому .
Краще б тут сиділа . 
Прямо біля мене . Блять !

В голову лізуть дурні думки . Напевно,  вигляд в мене наче в скаженого . Тому що мама сіла в кутку і слова не вимовляє , тільки поглядає в мій бік .
І правильно , зараз мене краще не чіпати ...

Проходить дві години  . 
Мій телефон мовчить . 
Якого біса ?!Де вони всі ?!

Більше не можу тримати себе в руках і знову набираю Марка .
Навіть якщо він ще не знає про братика , то я повідомлю що скоро цей мерзотник лишиться зубів , а якщо посміє зачепити Емму ...
Стискаю телефон до хрускоту . 
Не бере !

- Синку , все буде добре ...- мама каже майже пошепки .

Хмурюсь і набираю номер тата . Також не відповідає . Та вони знущаються ...

- Поклич лікаря . Будь ласка .- кажу до матері .
- Синку, тобі треба лежати . Батько все вирішить .- встає мама і підходить до ліжка .
- Мамо , будь ласка. Не змушуй мене йти його шукати .