Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
Чекаю коли хлопець піде , і знову йду до дверей .
Вже не впевнена в правильності свого рішення . Та й хто я така , щоб говорити з Костіною?
Зараз пошле мене і навіть не зможу нічого сказати у відповідь .
Стукаю у двері , дівчина відкриває майже відразу . Бачу здивування на її обличчі , але воно швидко зникає .
- Уважно тебе слухаю ...- Діана відкриває широко двері , притуляючись плечем до стіни .
Зараз її обличчя нічого не закриває і мені боляче дивитися .
Під очима майже чорні синці , на носі зверху ранка , розбита губа , яку я раніше не помітила ...
Господи , мені стає її шкода.
- Так і будеш мовчати...?- стримано питає вона .
- Ні , вибачте ... Я ...
- Все-таки вирішила на роботу повернутися ?- випереджає мене Костіна і вуаля , в голові вимальовується план .
- Так ! Так ... Ви ж говорили що я можу повернутися , в ліфті .
- Говорила . Заходь .
Діана пропускає мене у свій люкс та закриває за мною двері .
- Правила ти пам'ятаєш , обов'язки також ... Не буду пояснювати . Тільки хочу спитати чому ти вирішила повернутися ?
- Я хочу вступати в університет. На початку року подам документи . І мені потрібні гроші ...
Ну , в цьому брехати не довелося . Це радує . Не люблю брехати .
Але заспокоюю себе тим , що це для благої цілі .
- Гроші на навчання ... Похвально ...- наче задумавшись , каже дівчина .
- То я можу принести документи для оформлення ?
- Так . Коли можеш приступати ?
- Вже...
Діана сміється і киває.
Потім набирає з мобільного Олену Григорівну , повідомляє про мене і показує жестом , що я можу бути вільна .
Затримую погляд на її зап'ясті , де чітко видніються синюваті сліди від пальців .
І мене перетряхує.
Хто б це з нею не зробив , ця людина просто монстр ... А якщо дівчина пішла на це з доброї волі , то вона не с повна розуму .
- Страшнувато виглядає , так ?- чую голос Діани .
Повертаюся в реальність , розуміючи що просто стою і витріщаюсь на понівечене тіло .
- Ні , я просто ... Мені дуже шкода ...- кажу цілковиту правду .
- Нічого , він за це заплатить .
- Ваш наречений ?- дивлюся прямо в її очі .
Бачу злість , роздратування , а потім дівчина з сумом видихає та опускає голову .
- Приступай до роботи .Розумію, що розмову завершено і йду.
Спускаюся до роздягальні та радію з того , що все вийшло навіть краще ніж я планувала .
Ну щоб я допиталася в Костіної?
Та нічого, це й так зрозуміло .
А працюючи в готелі , я зможу знайти докази невинуватості Адама , я впевнена . Тільки треба дочекатися моменту , коли прийде до готелю Даня .
А ось з цього приводу треба підстрахуватися , щоб не упустити хлопця .
Швидко одягаю форму , і старша дає мені номер . Прибираю наче заведена і в голові пролітає , що я майже скучила за своєю роботою .
Не так вже й класно вдома весь час сидіти ...
Виходжу в коридор , як мій мобільний дзвонить. Це Сергій .
Саме його я попросила набрати коли в готелі з'явиться гість Костіної .Хлопець відразу погодився . Він взагалі завжди готовий прийти на допомогу .
Кладу подумки помітку , обов'язково допомогти Сергію з Іркою . Можливо він і не мільйонер , але кохає її , і впевнена , що ніколи не причинить болю.
- Емма , він приїхав . Щойно в ліфт зайшов .
- Дякую .- усміхаюся і лечу на потрібний поверх .
Коли виглядаю в коридор , бачу як Даня стоїть перед дверима Діани . За мить вона відчиняє і хлопець впивається в її губи .
Ось же гад.
Нащо Ірці голову морочив ?
А ще подруга каже , що його я цікавлю . В нього тепер є ким цікавитися , і це не може не радувати .
Підходжу до потрібних дверей , оглядаю коридор і наче випадково перевертаю на підлогу стопку чистих рушників.
Швидко присідаю і майже тулюсь до холодної дерев'яної рами . Нічого не чути....
Хоча ні , якісь звуки є , і навіть уривки слів , але нічого, щоб я могла розібрати .
Чую як відкриваються стулки ліфта і швидко встаю на ноги .
Потрібно подумати ...
Як же мені дізнатися про що вони розмовляють в номері ? Я ж не шпигун , щоб підслуховуючі апарати чіпляти під стіл ...
З такими думками заходжу до роздягальні . І у самих дверей стикаюся з Ірою .
Дівчина оглядає мене з голови до ніг і щулиться .
- Якого біса , Емма ?- я знала що мій план їй не сподобається .
- Мене прийняли назад на роботу .
Дівчина тягне мене до дивану , і сідає поруч .
- Що ти хочеш тут дізнатися ? Діана не буде з тобою пліткувати й розповідати хто ж її так .- тихо шипить подруга .
- Ти знала , що вона тут зустрічається з Данею ?
Очі Іри округлюються. Отже , не знала ...
- Він до неї приїжджає .
- Ну і фіг з ним .- пихтить Іра .
- Згодна , але у мене виникла думка ...
- Ти думаєш Даня її....?
І я задумуюсь ...
- Та ні ... Я думала ,що він може бути тим свідком , якого приховує слідчий . Але щоб побити так дівчину ...
Згадую як Даня проводжав нас , як ми вечеряли разом ... Не може бути .
А потім перед очима з'являється жорстокий , злий погляд хлопця , коли я не впустила його у квартиру ...
Але ж вони зустрічаються , та й цілувала його дівчина зовсім без страху .Ні , точно ні. ...
- Емма , не лізла б ти в це . Хай чоловіки розбираються . Адам не маленький , та й друг його не з лякливих , і батько приїхав .
- Угу...не переживай ...
- Ага , не буду. - бурчить дівчина .
А я в голові вже придумую план , як розкрутити Даню на розмову .
***
Адам
Я чекав весь день коли приїде лисичка . Але її так і не було.Та подзвонити не наважився . Бачив яка вона стомлена була , скоріше за все не спала і нервувала через мене. Вирішую дати дівчині відпочити . Але я так скучив , аж до болю в серці.
Коля ця маленька дівчинка так запала мені в душу ? Напевно , з першого ж погляду ...усміхаюся своїм думкам .
