Міст: Зруйновані мрії - Ніка Сасс

- А ви її однокурсник? - Спитала мати Агати, пильно дивлячись на нього.

- Так-так. Друг. - Промовив уїдливо Олег.

- Так. Я друг з Академії. Стас. - Відповів хлопець і Ірина Данилівна зблідла.

- Подзвоніть нам, будь ласка, Станіславе, якщо знайдете її. Ось мій номер. - Вона простягнула свою візитку.

- Обов’язково. Навседобре. - І він вибіг, поспішаючи до авто. Сів і тарабанячи пальцями по панелі, розмірковував, куди вона могла піти в такому стані. Навіщо? А потім згадав, як показував їй своє місце для роздумів, і вона спитала чи зможе сюди навідуватись. Точно, міст!

Він завів автівку і вдавив педаль газу. “Тільки б нічого не трапилось. Тільки б встигнути!” Він побачив її відразу і, щойно зупинивши автівку, вилетів в з неї і побіг.