Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
Відчуваю як у фартусі вібрує мій мобільний . Це точно Іра , дідько ...
Не можу ж я при ньому підіймати .
І наче почувши мої думки , чоловік іде на терасу .
Поки не повернуся , швидко дістаю мобільний і так , це подруга .
- Ну де ти вже ? Чого зникла ?- не встигаю прийняти виклик , як подруга завалює питаннями .
- У сто восьмому знадобилося термінове прибирання . Я поки зайнята . Не можу говорити.
- Гаразд , зрозуміла ...
Відповідає Іра , і я відключаюся .
Беру в руки мийний засіб для скла , пшикаю кілька разів на прозорий столик , де стояла ваза і починаю протирати .
- А ви давно тут працюєте ?- чую за спиною вже знайомий голос.
Від його близькості різко повертаюся , і автоматично пшикаю мийним засобом прямо в обличчя чоловікові .
Щастить тільки тим , що він вище за мене на цілу голову і вміст пляшки потрапляє більше на шию чоловіка та підборіддя ...
Ну і дурепа , прикриваю очі .
Хочеться провалитися під землю.
- Здається , зараз і мені не завадить душ...- спокійно вимовляє він , але шок в його очах я бачила чітко.
Ну нащо так було підкрадатися ? Я ж не винна що так сталося . Це випадковість . Дідько ....
Вже прокручую в голові як зараз буду виправдовуватися , поки чую з ванної кімнати шум води .
Тільки стає тихо , у мене всередині все холодіє .
Чую як чоловік повертається в кімнату . Запах його гелю для душу заповнює ніздрі . Невже можна так спокусливо пахнути ?
Навіть хочеться прикрити очі...
- Два роки .- повертаюся і випалюю перше що приходить в голову , вловлюючи на собі погляд чоловіка .
Бачу , по його погляду що він не розуміє про що мова .
- Ви питали ... Чи давно працюю тут.... Два роки.
Мені здається, він хотів щось сказати , але передумав і просто усміхнувся .
- Подобається ?
- Краще ніж більшість робіт в нашому місті . І платять завжди вчасно .- відповідаю чесно.
Та й взагалі , навіщо він питає ?
Яке йому діло?
Стараюся чим швидше прибратися , стелю ліжко , складаю одяг на вішалки.
І справді , тільки чоловічий , відмічаю .
Залишається відмити пляму з килима , де розбилася ваза з квітами .
- І добре платять ? - продовжує мене нервувати чоловік .
Я стараюся не дивитися на нього , але відчуваю як він не зводить погляду з мене .
Та й що дивитися ?
Якби я хоч трохи була схожа на Ірку , то так ...зрозуміло , задивився на покоївку .
А так ... Нічого особливого в мені нема .Навіть навпаки , рудоволосі дівчата рідко кому подобаються .
Тим паче такому красеню.
Так , будемо відвертими до кінця , цей чоловік ідеальний. І в такого черга вишикується , варто тільки свиснути .
Спускаюся на коліна і ретельно відтираю килим .
Стараюся навіть більше ніж зазвичай . Навіть зараз в такому положенні , я хочу зробити все як треба , на відмінно. Інакше не пробачу собі що зганьбилася перед ним .
Коли пляма зникає , і білий килим ідеально чистий , я встаю на ноги . І нарешті дивлюся на чоловіка , який сидить в кріслі навпроти та дивиться на мене.
По спині пробігають мурашки . І стає спекотно...
- Все готово . Рада була допомогти . - швидко тараторю , направляючись до виходу .- І так , платять тут добре.- відповідаю на поставлене питання , виходячи за двері ....
Опинившись в коридорі видихаю ....
Наче весь цей час в номері мені не вистачало повітря ...
Що ж це за чоловік ..?