Мій найкращий ворог - Ірен Карк

- Все дізналася? - я кивнула, - Добре. Не здумай себе грузити. Цей черв'як не вартий жити.

- А я й не думаю. Зрештою, він намагався вбити мене і не один раз. Він мене не пошкодував, тоді чому я маю його шкодувати? - я говорила правду. Навіть найменшого сумніву я не мала. Раніше б я подумати не могла, що стану такою черствою. Але зараз усе змінилося.

- Поїхали звідси, - сказав Нік і ми пішли до виходу.
Відвезли Олівера до готелю, їхати до нас він відмовився. Дорогою я передала йому розмову з Левчишиним.

 Ми попрощалися біля входу, він сказав його не проводжати і домовилися побачитися вранці.
Незабаром я стояла під душем. Вода змивала мої сльози, які я навіть не намагалася зупинити. Мені було боляче. Дуже боляче від того, що життя тата коштувало копійки.
Я ревіла не соромлячись і навіть не почула як відчинилися двері душової кабіни. А після мене огорнули гарячі руки. Нік повернув мене до себе і все перестало мати значення.