Право на другий шанс - Тая Смоленська

я заворожено стежу за його діями. А ще відчуваю нетерпіння. 

 
Насилу тримаюся на ногах. У скронях пульсує. Думати ні про що не можу. Вся моя увага зараз зосереджена на чоловікові переді мною. 
 
Я проводжу язиком по пересохлим губам і це стає нашим кінцем. Риси обличчя Артема спотворюються, він різко розгортаю мене до себе спиною, охоплює руками за стегна і це кінець.
 
Я стогону. Тремчу чи то від передчуття, чи то від холоду, чи то від невгамовного бажання. 
 
Давно забуте відчуття поглинає мене повністю. У відповідь на мої стогони він гарчить і кусає мене за шию. Мітить. Раніше він завжди так робив. 
 
Він дихає швидко-швидко, все його тіло напружене. Він  щось шепоче нерозбірливо, а потім зривається. У мене з очей сипляться іскри.           

 Артем перетворюється в дикого звіра, але саме цього мені і не вистачало. Тільки Артем знав як треба і як я люблю. 
 
Я відчуваю, що мене зносить хвиями. Світ навколо перестає існувати. 
 
Удари свого серця - єдине що можу чути зараз.

У вухах шум, перед очима червоні плями. Я сповзаю по стінці на підлогу. Артем - разом зі мною. Не можу віддихатися і прийти в себе. Не хочу повертатися в реальність.