Мій найкращий ворог - Ірен Карк
-Скоро дізнаюся,-відрізав я,- він мені, сука, все розповість.
-Нік, може я під'їду? Боюся, як би ти дров не наламав! — голос у Кіра був стурбований.
-Хлопцям зателефонуй і будьте на готові.- я не став відмовлятися, не тому що боюся. Точніше боюся, але за неї.Якщо щось піде не так, один просто можу не впоратись і вона постраждає.
Я знав де постійно стирчить Сідий. Він своїм звичкам ніколи не зраджує. Так і виявилося, я застав його в кабінці ресторану, де він постійно жере.
Охорона біля дверей спробувала мене затримати, але кілька чітких ударів у сонячне сплетення і вони вже лежать на підлозі і намагаються схопити повітря. Сідий, побачивши мене спочатку почервонів, а потім, глянув на охорону на підлозі і став біліший за крейду.
-Ти що собі дозволяєш, виродок? - запищав він.
-Заткнися, - перебив я його і навис над столом. Кулаки мої були щільно стиснуті, я ледве тримався, щоб не задушити цю падаль прямо тут,- де дівчина?
-Яка дівчина? - нерозумно запитав він.
-Сука, хвате клоунаду влаштовувати! - загарчав я, - Я тебе питаю, де Маша?
-Та нахуй воно мені потрібно стежити за твоїми повіями? - спробував закричати він.
-Бачить Бог, я цього не хотів! - я схопив його за шкірку і припечатав мордою в тарілку.
Сідий завищав, як різаний і спробував підвестися, але сил у мені було більше.
-Я тебе попереджав, не називати її так? Тобі з першого разу не доходить? Сідий, де дівчина?
-Немає її в мене! Нік, не потрібна вона мені! Не знаю де твоя ш.., дівка! де твоя дівка поділася! Не там шукаєш! - я відпустив його і він підняв голову, - Нік, я тоді погарячкував, визнаю! Але дівку не чіпав! Мені ти потрібен, а не вона!
У цей момент у мене задзвонив телефон. Номер не знайомий, я скинув виклик і повернувся назад до Сідого. Вірити йому причин у мене немає.
Але телефон задзвонив знову, чортихнувшись, я прийняв дзвінок:
-Так? - гаркнув у трубку.
-Нік! - почув я голос Маші,- Забери мене, чорт забирай звідси!
-Маша, - покликав я її, - ти де? Звідки забрати?
-Та чорт його знає, тут за вікном одні дерева! Та лежи ти (це вона не мені)! Де ми є? Відповідай!(Знову не мені)-я почув глухий удар і чийсь стогін,-Нік, я зараз тобі кину мітку,інтернет начебто є. Забери мене з цього чортового місця!
-Маша, ти з ким там? Ти в безпеці? - я не розумів, що відбувається.
-Все відносно нормально, але буде краще, якщо ти приїдеш. Я тебе чекаю.
Вона відключилася і за кілька секунд прийшло смс з геопозицією. Це місце приблизно знав, там кооперативні гаражі. І недалеко від мене. Я відправив мітку Кіру і написав їхати туди.
-Я ж казав, - почав Сідий, але заткнувся побачивши мій погляд. А потім підняв у примирливому жесті руки, - Нік, я не в образі. Забудемо про цю ситуацію. Я перегнув вчора, ти розлютився сьогодні. Нічого не було!
Я мовчки попрямував до дверей. Швидко стрибнув у машину і попрямував за вказаною адресою, намагаючись хоч щось зрозуміти.
Цікаво, куди ж зникла дівчина?
У наступному розділі якраз і дізнаємося про це!
