Небезпечний - Ніколь Кові

Я борюсь сам з собою. Одна половина Кемерона Тернера каже, що не варто втягувати в це Софі, а інша помирає, бачучи її сльози.

Господи, сльози... це ніколи не діяло на мене. Але зараз, коли я бачу як їй боляче і важко, я ніби відчуваю те саме і нарешті відповідаю.

-Ми справді були знайомі з Ніком, ще задовго до того як ти переїхала в Паял.-тихо кажу я і цілую вигин її шиї.-В місті була вечірка. Ми побились.-продовжую я і цілую її підборіддя.-Я навіть не здогадувався, що його татко причетний до поліції. Мене посадили. На рік. За нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Я піднімаю свою руку вище по талії дівчини, під її кофту. Торкаюсь гарячої ніжної шкіри і тану. Цілую щоки, по яким течуть сльози, відчуваючи їх солоний смак.

-Чому ви побились?-запитує вона і я вже геть усім тілом притискаю її до машини, опускаючись губами до шиї.

Я так боявся цих відчуттів. Так боявся, що знову стану теплим і ось це сталось. Через кляту Софі. Холодна стіна яку я будував рухнула. Тепер мені більше не треба робити ті кляті тату чи битись, аби відчувати хоч щось. Аби знати що я досі живий.

-Через дівчину.-відповідаю я.

****
 

Я бачу як активно ви слідкуєте за оновленнями книги, тому намагаюсь працювати над її написанням майже цілодобово)))

Тож, підтримайте мене коментарем чи підпискою, аби наступна частина вийшла швидше!)