Небезпечний - Ніколь Кові

СОФІ КЕРР

Ремі робить тату своєму клієнту і нервово поглядає на мене.

Я стою між ніг Кемерона і вже більш впевнено виводжу лінії на його плечі. Він більше не здається мені таким небезпечним і грубим. І я сама не можу зрозуміти чому...

Тернер рукою торкається моєї ноги, ледь помітно і дуже обережно, від чого на моїх губах зʼявляється посмішка.

Чому мені так приємно? Чому клятий Тернер викликає в мені стільки незвичних відчуттів? Це щось нове, зовсім не схоже на те, що я відчувала з Ніком. Ніби сніг на голову...

-Готово.-повідомляю я, відірвавшись від міцного тіла хлопця. Той різко встає з кушетки і від неочікуваності я роблю крок назад, та він хапає мене за талію, притискаючи до себе.

-Я заїду ввечері. І не викидай коники, добре?-шепоче мені на вухо Тернер і моє тіло вкривається мурашками.

-Я ночуватиму у Ремі.-відповідаю я, та він вже вдягає свою чорну толстовку.

-Тільки спробуй.

Хлопець кидає на кушетку дві сотні доларів і я вражено розкриваю очі.

-Цього забагато.-кажу я, та він прямує до виходу, не реагуючи на мої слова.

Дякувати богу, Ремі швидко закінчує з клієнтом і ми нарешті лишаємося вдвох.

-Софі! Що в біса відбувається?-запитує він, знімаючи рукавички.

-Я... не знаю.-чесно відповідаю я і падаю в крісло.-Вчора я перепила. Згубила ключі і телефон, тому ночувала в нього. Господи, Ремі... я не знаю що мені робити.-пояснюю я.

-Нік буде лютувати коли дізнається.-все що відповідає рудий.

-Здається ми з Ніком розійшлись, хоча він сказав, що дав мені час подумати.-зітхнула я.

-Чому я, в біса, все дізнаюсь останній?!-вигукує друг.

-Нема про що дізнаватись, Ремі.-закочую очі я.-Просто... Мені здається, що Кемерон не такий вже й поганий.-сказала я, бажаючи не згадувати той палкий вранішній поцілунок від якого досі по шкірі бігли мурашки і ті зізнання Тернера. Це було таким особистим, що я геть не хотіла відчути осуду чи вислухати якісь поради.

Я жадала сама з цим впоратись.
 

-Не такий поганий?!-вигукнув Ремі.-Він розбив мені носа, забрав мого телефона і переслідував тебе!-нагадав друг.

-Можливо.-тихо відповіла я і розвернулась на креслі в інший бік, роблячи вигляд, що чимсь дуже зайнята.

-Він не пара тобі, Софі.-тихо додав хлопець і я кивнула аби облишити цю тему.

-Знаю.

Знаю, що він грубий, жорстокий, небезпечний. Знаю, що він домагається свого за будь яку ціну.

Але ж він жодного разу не образив мене, хіба ні?

Мої думки знов перервав Ремі.

-Будь ласка, Софі, будь з ним обережна. Я хвилююсь за тебе. Тернер був ледь не з кожною дівчиною Паялу, весь час ходить на ті безглузді бої, очолює цілу купу бандитів. Я хвилююсь, що він може тобі зашкодити.-пояснював рудий.

-Я сама з усім впораюсь, не хвилюйся!-підвищила голос я і нарешті ця тема була закрита.

___________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

-Що ти тут робиш?-запитав я в Нексі, коли вийшов з авто. Вона стояла в коротенькій спідниці і заношеному сірому светрі, а на ногах звичні для неї  високі підбори.

-Привіт.-тихо відповіла вона, опираючись спиною на двері моєї квартири.-Хотіла побачитись з тобою. Ми не поговорили вчора.

-Нам нема про що говорити.-холодно відповів я і відштовхнув руду, аби вставити ключ в замочну скважину. В мене ще було трохи часу, перед тим як забрати Керр з салону і я планував прийняти душ, після насиченого дня. Всі ці поїздки мене страшенно стомлювали.

-Кем...-зітхнула вона.-Мені здавалось у нас все серйозно. Ти казав що сумуєш, не можеш без мене. Хіба нам було погано разом?-запитала вона і я закотив очі. Це було один раз, заради сексу, тож я не розумів чому вона надає цьому значення.

-Ми просто трахались, Нексі.-відповів я і зайшов до квартири, та вона прослідувала за мною.

-Я кохаю тебе, Кемерон!-вигукнула вона, зачиняючи за собою двері.-Я ладна на все заради тебе! А ти після бою обіймаєшся з кимсь по закутках! Хто вона? Невже вона краща за мене, Кем? Як ти міг присвятити їй цей бій?-ледь не плачучи запитує руда, а потім підходить до мене і швидко опускається на коліна, торкаючись ременю на моїх блакитних джинсах.

-Що ти робиш?-зітхаю я і відчуваю як вона торкається руками резинки моїх боксерів.

-Хочу нагадати тобі як добре нам було разом.-каже дівчина і по її щокам течуть сльози.

Вона торкається язиком ерогенного місця, робить кілька рухів і ковтає його майже повністю, дивлячись на мене знизу вверх. Та за кілька хвилин таких дій, Нексі розуміє що нічого не відбувається.

-Я щось роблю не так?-запитує вона і сльози ще більше котяться по її щокам.

-В мене більше не встає на тебе.-спокійно відповідаю я і застібаю ремень.

Мені її не шкода. Не шкода, що я розбив їй серце, бо я не обіцяв їй нічого. Ми не зустрічалась, не були навіть друзями. Я трахав її по закутках і Нексі це подобалось. Тож вона сама винна, що закохалась як дівчисько.

-Чому?-розгублено запитує руда, не встаючи з колін. Я беру її за підборіддя і трохи ближче нахиляюсь.

-Бо встає лише на неї.-пошепки відповідаю я і відпускаю обличчя Нексі.-Звали і зроби так, щоб я більше ніколи тебе не бачив.-кажу я і йду з квартири. Вона забрала весь мій час на душ, тож варто було поспішати, доки Софі знов не утнула якусь дурницю.

І коли я перетворився на хлопчика, який поспішає на побачення до своєї пташки?

****
 

Підписуйтесь, щоб не пропустити продовження, далі буде цікавіше)