Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш
Злість застеляла очі. Лють накривала мене з головою. Недовго думаючи, чи взагалі не думаючи, я помчала в універ. Взяла без дозволу батьківську машину і в лічені хвилини вже була на території кампуса.
Вискочивши з батьківської машини, я мчала в універ, як ніби мені потрібно було виграти забіг на стометрівці. Бігла так швидко, що практично зносила людей у себе на шляху. Я не стану чекати третьої пари. Не стану вбивати себе здогадками, що цей покруч ще від мене хоче. Я знайду його зараз.
У нього якраз повинна бути тренування і зараз він буде переодягатися. Я прийду у твою чортову роздягальню, Тайлер. У мене теж є чим тебе шантажувати. Знаю це я, пора б дізнатися і тобі.
Засунувши флешку в кишеню штанів й взявши з собою рюкзак, в якому весь цей час ховала його кофту, я вирішила, що зараз буде нерозумно залишати його вдома. Якщо Джулс приперлася сьогодні без дозволу і почала знищувати мої речі, то що може їй перешкодити почати нишпорити по моїх речей? І, якщо вона знайде його кофту ... Якщо зіставить все, то мені кришка!
Пихнувши ногою двері в роздягальню, я навіть не думала про те, що робила. Емоції били через край, а мізки тихенько відпочивали десь далеко.
Напевно, тільки вид оголених чоловічих тіл і гучний свист хоч трохи змусили мене прийти в себе.
- Воу-воу, яка малиха, тобі кого? Вибирай.
Гучний сміх і свист хлопців моментально вибив з мене ту впевненість, з якою я сюди забігла. Я навіть не відразу помітила, що на моїй руці стиснулися чиїсь пальці. І обернулася лише тоді, коли Тай почав мене тягнути в сторону.
- Якого біса ти твориш?! - Ніколсон затягнув мене за ріг і, притиснувши до стіни, прошипів в губи.
- Це ти що твориш?! Навіщо все це? - Рушивши вперед я зробила так, що наші губи стикнулися. НЕ спеціально. Так вийшло, тому що я дуже хотіла вибратися з капкана його рук.
Я не знаю, що зі мною відбувалося. Ненависть і пекуче бажання змішалося воєдино в той самий момент. Я наче була не у своєму розумі. Ніби й не я зараз стояла тут.
Тайлер, схопивши мене за волосся, тільки сильніше притиснув до себе. Відразу ж накинувся на мої губи. Поцілунок був таким, що в мене дах до біса знесло. Хотілося більше. Набагато більшого. Моє тіло, як і завжди, реагувало на нього так, що він міг робити з ним що завгодно. Мене рятувало тільки те, що моя голова ще хоч трохи, але розуміла. Злість, адже протвережує, правда?
- Божевільна, - прогарчав хлопець і його руки різко схопили мене за сідниці.
- Припини це все, Тайлер. Припини.
Я ухилилася від нового поцілунку і його губи ковзнули по моїй щоці.
- Перестань упиратися і все припиниться, - його розпалене дихання обпалює мою шкіру.
- Я не можу так вчинити з сестрою. Не можу забити на всіх. Я не вмію, як ти, думати лише про себе.
- У ту ніч, коли ти сама приперлася в мою спальню, ти не думала про сестру, - витягнувши губи в усмішці, він смикнув мене за волосся так, щоб я дивилася в його очі.
- І я шкодую про це. Чуєш? Шкодую!
- Шкодувати потрібно було раніше.
- Я хочу це припинити. По хорошому. Давай вже покінчимо з усім цим?
- Давай, - його губи кривляться в бридкій посмішці, а після він злегка від мене відходить, - роздягайся. Знімай свої манатки. Станцюй для мене стриптиз.
Спочатку я подумала, що мені почулося. Але його погляд переконував у зворотному. Виявляється, що до цієї секунди Тайлер ще був дуже навіть милий і ввічливий. Зараз його очі палали такою ненавистю, що мені здавалося, було б тут багаття, він би штовхнув мене в нього не роздумуючи.
- Що? Ти у своєму розумі?! - Я не вірила в те, що чула, а очі Тая все темніли й темніли.
- Зароби собі відстрочку. Якщо добре станцюєш, може, і тиждень виторгуєш. А сьогодні ввечері прийдеш до мене. Сама. І зробиш все, що я захочу.
Ось вона ціна моєї помилки. Ціна моєї ганьби. Бути на побігеньках. Виконувати його накази, а після ... Після мене приб'ють як набридливу муху або просто викинуть як непотріб?
- Не хочеш по-хорошому, значить буде по-поганому. Не хочеш розголосу, значить будеш робити це таємно. Мені насправді плювати.
Очі наповнювалися слізьми, я не вірила в те, що він говорить це серйозно. Хіба можна бути такою сволотою?
- Ти ж жартуєш? - Напевно, це була остання надія на те, що він зараз посміхнеться і скаже, що це лише дурний розіграш.
- Хочеш перевірити?
І тут я зрозуміла, що він не жартує. Його голос, тон, вираз обличчя ... Все говорило про те, що він здасть мене з нутрощами при першій же спробі піти проти його бажань. При найменшій же помилці. Не дай Боже я його не послухаюся.
Я не знаю, щоб я робила, якби не почула гучний крик тренера.
- Якого біса ви все ще тут? Стусана під зад чекаєте?! Ніколсон, мати твою, ти капітан команди або хто?! Чому всі ще в роздягальні?
Тайлер, вилаявшись крізь зціплені зуби, притиснув мене знову до стіни та прошипів:
- Сьогодні вночі, і тільки спробуй не прийти!
З цими словами Ніколсон вилетів з роздягальні, а я, ледве не задихнулася від всіх тих емоції, що викликали у мене його слова.
