Піти від невірного - Адалін Черно

Між нами давно немає почуттів, але є щось більше — спільні спогади й один біль, як мені тепер здається, на двох. Інакше чому Давид дивиться на мене так, ніби… не може відвести погляд?

— А ось і твій чоловічок, — сухо каже, дивлячись у бічне дзеркало.

Я здригаюсь. Обертаюсь. І справді бачу масивний хижий ніс позашляховика Динара. Він блимає фарами, намагається притиснути нас до узбіччя, але Давид несподівано прискорюється, втискаючи педаль газу сильніше.

— Мабуть, на тобі жучок. Подумай, що це може бути.

— Що ти робиш? — скрикую, коли він лавірує між автомобілями, і мене трохи заносить убік.

— Пристебнись. І викинь телефон та прикраси, — командує, розганяючись ще сильніше.