Дівчина з секретом - Ірина Айві

 Стоячи біля дзеркала, яке так приглянулося мені я спостерігала за тим, як  Катя та Домініка переносять мої речі у спальню Алекса. Спочатку я намагалася зупинити їх кажучи, що  сама вирішую з ким і де мені спати. Та вони ніби не чули моїх слів й продовжували робити свою роботу. 

Алекс повіз Лізу у дитячий садок, а в мене сьогодні перший урок об одинадцятій, тож доводиться поки  залишатися вдома.

    Домініка намагалася не дивитися мені в очі, їй було соромно за свої дії, але, що поробиш,  наказ господаря ---- закон. Ніколи  ще не відчувала себе такою безпорадною й ніколи у мені не було стільки злості, як зараз. Якби Алекс зараз був поруч я б такий скандал зчинила, що аж би стіни дрижали. 

   Припинивши бігати туди сюди, Домініка та Катя нарешті зупинилися біля дверей, а це означало, що з роботою покінчено й все моє барахло в Алексовій спальні. Все виглядало так, ніби мене й не було в цій кімнаті. Алекс з самого початку дає мені зрозуміти, що у мене не має ніяких прав у його домі. Я лише його власність, предмет інтер'єру. Ховаючи бушуючий в мені гнів  сказала, що вони можуть повертатися до своїх справ. Катя вийшла, а Домініка залишилася, вагаючись чи варто мені зараз щось казати.

---- Все в порядку,  ... правда,  ---- буркнула я.

---- Настю, ваш чоловік хороша людина,  ... добра. Повірте мені я знаю його з дитинства. У нього щире та благородне серце, ---- посміхнувшись, Домініка вийшла з моєї кімнати.

   Добра людина зі щирим серцем? Мені хотілося сміятися від його доброти, але треба тримати себе в руках. Який толк у тому, що  я буду сміятися, плакати чи жаліти себе. Зараз уже нічого не зміниш. 

   Чому цей негідник поцілував мене? Чому я дозволила йому це зробити? Треба було вліпити добрячого ляпаса, а не танути, як морозиво на спеці в його обіймах.

   Я вийшла з кімнати продовжуючи свої хаотичні роздуми. Хто я у цьому домі? Полонянка, безправна рабиня чи просто ніхто! І так буде до тих пір, поки я не зумію якимось чином, змусити  його зрозуміти, що сплановане ним життя не піде по його сценарію. Не можливо побудувати щасливу, дружню сім'ю використовуючи холодний терор.

    Годинник показував о пів на шосту. Зараз приїде Алекс з Лізою, а до того часу мені потрібно прийняти душ й одягтися у щось красиве і жіночне, а потім спуститися до зали та зустрічати дорогих гостей, як належить зразковій дружині. Невже цей ідіот думає, що після вечері я ляжу з ним в одне ліжко.

---- Не дочекаєшся, Фролов, ---- в голос викрикнула я. ---- Цього ніколи не буде. 

   Зайшовши у лігво ворога я мало не заплакала. Двері до шафи були привідкритими і я побачила, що моя одежа акуратно висить поряд з його. 

   Чоловік ---- не завжди хороша людина.  Хто, хто, а Алекс точно до таких не належить. Це бездушний диктатор, який вважає мене своєю власністю.

   Так не буде! Я нікому не дозволю розпоряджатися своїм життям, вказувати як жити. У вухах дзвенів командний тон Алекса, щоб одягнути щось красиве та жіночне.

 Сьогодні він збирався виставити мене  на показ перед своїми гостями. Я здогадувалася якого типу жінку вони сподіваються побачити. Дружина Фролова ---- сама витонченість, краса та елегантність.  Доглянута й послушна, яка милим поглядом вказує на те, що прийшла у цей світ догоджати своєму господареві.

    Не дочекаєшся! Я не смиренна рабиня, а дика кішка у якої гострі кігті, а ти про це не знаєш, Алексе. Думаєш,  буде по твоєму? Ніколи! Красиве та жіночне? Не дочекаєшся!

    Гортаючи вішаки зі своїм одягом, думала чим би здивувати чоловіка. Поряд з моїм одягом, привичним та комфортним для мене, стояли нові брендові речі. Красиві плаття, костюми. В мене ніколи не було нічого подібного та я й не мріяла про таке.

 Покликавши Катю, сказала їй негайно забрати звідси це барахло. Спалити, викинути, будь-що лише, щоб я цього не бачила. Одежа одна за одною летіла на підлогу, а Катя лише розгублено спостерігала за мною. А потім я знайшла те,  що треба. Старе,  огидно синє,  грубе  атласне плаття, якому сто років. Навіть не знаю нащо я його взяла з собою, але зараз "ця краса"  навіть дуже виручить мене. Воно виглядало настільки убого, що я задоволено посміхнулася, знаючи, що до нього у мене є ідеальні туфлі, з довгими носами. Думаю Алекс втратить дар мови від моєї красоти. Моя помста буде ефектною. 

Коли я вийшла з душу, замотана у махрове полотенце у спальні стояв Алекс з Лізою.

---- Привіт, моє сонечко. Мама так сумувала за тобою.

---- Бачу ти ще не одягнена, можеш трошки поквапитися, бо от от прийдуть гості.

---- Я саме збиралася одягатися. Довго не могла обрати плаття, яке б відповідало  статусу твоєї дружини. 

---- Добре, що ми зрозуміли один одного й дійшли згоди.

---- Ти можеш переодягатися, а ми з Лізою одягнемося у її кімнаті. 

---- Добре, чекатиму вас у залі.

    Одягнувши та  причесавши Лізу, почала одягатися сама.  Плаття виявилося трохи тіснуватим для мене.  Після народження доньки я набрала пару кілограмів, а воно  було куплено до них. Та це мені не завадило запхати себе в нього. Думаю мій ворог буде в захваті. Глянувши на себе в дзеркало зрозуміла, що мої старання перевершили мої сподівання. Вигляд у мене жахливий. Волосся вирішила не вкладати, не сушити феном, лише злегка розчесати пальцями. Щоб підкреслити усю цю красу, очі підвела синім олівцем. Опудало та й годі. 

     Алекс точно не хотів би  бачити мене такою?  Мій чоловік ... Такий гарний, такий ... мужній та витончений. Йому нічого не коштувало  взяти будь-яку жінку, а він вибрав мене. Ні, не так. Алекс нічого не обирав. Цей вибір визначили обставини. Якби я  не народила  від нього і якби не його підвищене почуття відповідальності, він би й не глянув на мене  ніколи.

    Я знала це, і мені було боляче. Ох, як же боляче! Коли вночі не могла заснути, сон ніяк  не йшов, думала про те, що було б якби Алекс  прийшов до мене, ... заради мене, тому що ... тому, що хотів мене,  ... любив мене. Зітхнувши  я відвернулася від дзеркала. Про що це я думаю? Йому не потрібна така, як я,  а мені  не потрібен він. Алекс Фролов  думає, що володіє мною, що ж після сьогоднішнього вечора зрозуміє, настільки сильно він помилявся.