За жагою кохання. Книга 2 - Катерина Воронцова

- Я довідувався про твою пропажу - Андріана Лісовська з країни не виїжджала. Ніхто хоч трохи схожий на неї кордону не перетинав.

- Так, я знаю, бачив записи з аеропортів.

- Але мої джерела скинули одну адресу, та дівчина має з Лісовською велику схожість.

- Де вона?! - Дан стиснув айфон так, що пальці побіліли.

-  Спокійніше, хлопче. Десь на відшибі країни, в якомусь зачуханому Мухосранську, адресу я тобі скинув. У дівчини інше прізвище та ім'я. Не хочу подавати надію тобі, синку, можливо це помилка, просто збіг у зовнішності.

- Я все одно перевірю. Дякую.

- Звертайся, коли потрібно.

Дан відклав квиток на столик і подивився на єдине збережене на айфон фото Андріани. Він зробив його після тієї першої й останньої ночі кохання, у озерному будиночку - дівчина безтурботно спала, згорнувшись калачиком на широкій постілі, мов дитина, світле волосся розкинулося пшеничним колоссям по подушці, довгі вії відкидали легкі тіні на щоки. Така ніжна, маленька, тендітна... Метелик. Повільно провів пальцями по зображенню, навіть після того, як він дізнався, що Андріана зі Скаженим не зміг видалити його. Стукіт коліс ставав дедалі голоснішим, поїзд набирав хід, Дан знехотя перевів погляд у вікно, за яким миготіли мізерні пейзажі пізньої осені. Можливо вже завтра він побачить Андріану, серце в грудях заколотилося, наче божевільне. Чоловік відкрив пошту і ще раз перечитав надіслану батьком адресу.