За жагою кохання. Книга 2 - Катерина Воронцова
- Як я тебе щойно зробив, а?
- Мрій, Равлик-Павлик, ми йшли колесо в колесо.
- Ну так, як же, як же - окуляри купи, сліпень.
- Ну що, богатирі, мені тут бруд не розводити, швидко всі роззулися, - давала вказівки Любов Павлівна, витираючи білосніжним рушником руки і виходячи назустріч новоприбулим. - І поводьтеся пристойно, у нас гості.
Галас миттю припинився, усі голови повернулися в наш бік і п'ять пар очей зі здивуванням і цікавістю втупилися на нас.
- Нічого собі, яка принцеса в тебе тут, Яр, а ти мовчав, нечесно, - присвиснув один із хлопців.
- Заткнися, Степан, я й сам не знав, - весело вишкірився високий темноволосий Славко або Яр, як його називали друзі.
Він стягував із великих долонь мотоперчатки, невідривно дивлячись на мене.
- Здрастуй, - Ярослав підійшов до мене та простягнув долоню. - Приємно познайомитися. Можна на ти?
