Брехня - Надія Борзакова

10 років тому

- За нашу свободу, пацани, - Артем підкинув руку з початою пляшкою коньяку і трохи напою вихлюпнулося на пісок.

Під улюлюкання пляшки зі дзвоном стикнулися. А ні келихів, а ні хоч пластикових стаканчиків не знайшлося, тому довелося відкрити відразу всі пляшки. Вийшло по одній на «душу» виключаючи мене і Кіру.

Від тосту всередині мерзенний холодок і мурашки по тілу не зважаючи на обійми Артема. Зрозуміло начебто - мова про випускний зі школи була, а все одно якось не по собі. Але я не подавала вигляду.

Відсьорбнувши напій, Артем запропонував мені. Охоче ​​торкнулася губами горлечка і подумала про те, як це схоже на поцілунок. Однак коньяк лише пригубила. Не те, щоб він мені не подобався - від дорогого напою залишався приємний післясмак.

Але шашлик тільки смажитися, тост вже третій, а я не їла з ранку. Та й загалом напиватися бридко. Хоч подібний стан не був знайомий мені особисто, бачити п'яних дівчат вже доводилося. Принизливе і ганебне видовище.

Ми знову сіли на розстелену в парі метрів від мангала ковдру. Артем пригорнув мене до себе, посадив на коліна і на кілька секунд зарився обличчям в розпущене волосся. Від цього теж мурашки, тільки інші. Лоскотно і жаркі.

Вкотре зраділа, що не використала лак, коли крутила локони, і вони тепер м'які і шовковисті на дотик, а не картонні як у Марини. Та так посилено набивалася в подружки, що ставало смішно. У них з Славою вже «все було», але на тусовку для своїх він її не взяв. Від думки, що з дівчат тут тільки я і Кіра всередині потеплішало остаточно. Адже у Кіри з Сірим все серйозно настільки, що на її безіменному пальці блищить обручка. Одружитися, правда, вони з Сірим планують в наступному році, відразу після того як закінчать університети.

Ми поїхали відразу після вальсу. Завантажилися вшістьох в джип Сірого і помчали за місто на якийсь дикий пляж. Повну тишу, яку порушував лише плескіт води, полін в мангалі і шелест листя невеликого ліска, що закінчувався прямо біля води, розривати музикою не стали.

Хлопці почали обговорювати плани. Вступ у них у всіх був справою вирішеною, тому вони тужливо описували перспективу ще п'яти років «умовного терміну» під саркастичні коментарі Сірого. А я думала про те, як багато в Києво-Могилянській академії дівчат і скільки у них буде з Артемом спільного. Почати з горезвісної свободи, яку дає студентське життя і майбутнє повноліття, продовжити можливістю не повертатися додому до десятої вечора, якої не було і не буде ще довго швидше за все тільки у мене, і закінчити дрібницями на кшталт пар, семінарів і заліків. Від усього цього стало тоскно на душі.

Мама з татом думали, що я на катері з його класом. Перевірити це особисто зі зрозумілих причин не зможуть, але якщо все ж вирішать хоч зателефонувати, то наберуть Ігоря, і він прикриє нас як і обіцяв. При всій любові і захопленні татом іноді мені хотілося, щоб він був таким як Ігор. Розумів нас і довіряв, а не контролював мало не кожен крок. Я, зрештою, не дитина. Мені вже шістнадцять років і Артем завжди поруч. А з ним я як за кам'яною стіною.

Від мангала вже доносився смачний запах м'яса. Мій шлунок привітав його гучним бурчанням. Добре, що ніхто начебто не почув.

- Давай-но їж, - ледве на паперових тарілках намалювалися гарячі рум'яні шматочки, розпорядився Артем. Поклавши до них нарізані овочі, поставив одну мені на коліна. Їсти пластикової виделкою і ножем так взагалі не зручно, але я впоралася.

Закінчивши з їжею і не закінчивши з випивкою, ми почали збирати сміття.

- Ти його неправильно зрозуміла, - я ледь не впустила невеликий пакет, який збиралася засунути в багажник. Обійшовши мене, Сірий прихилився до протилежного краю багажника.

- Тобто?

- Він мав на увазі свободу не від тебе або будь-яких зобов'язань, а ..., - він потер вказівним пальцем лоб, - Як би пояснити .... Мільйон можливостей, варто тільки вийти за поріг. Робити те, що хочеться, бути там і з тим, з ким хочеться. Все це дає дорослішання в обмін на необхідність заробляти бабло.

Я зробила вигляд, що пораюся з пакетом, щоб приховати обличчя, яке вже точно стало кольору заходу. Припиню я червоніти коли-небудь чи ні?

- Він дуже змінився поруч з тобою, - серйозно продовжував Сірий, - Не вештається ночами, не шукає пригод на дупу. Погодився вступати ...

- Правда? - вирвався безглуздий питання.

- Навіщо мені брехати, Віка? Ти гарна дівчина і я радий і ціную, що ти з моїм братом, - він трохи схилився до мене, - І він теж цінує.

- Я не зрозумів! – невідомо звідки з`явившись, Артем відштовхнув Сірого, - Ти що робиш, а?

- Коней притримай, ми просто говорили! - прогарчав Сірий у відповідь. Їхній гнів, підігрітий алкоголем, майже сочився з розпалених тіл, що загрозливо завмерли один навпроти одного.

- Артем, це правда, - сутички між братами траплялися і при мені в тому числі. Але ніколи я не була їх причиною, і ніколи вони не знаходилися на межі бійки, - Сірий допомагав мені запхати пакет в машину.

Вклинившись між ними, я поклала руки на Артемову грудну клітку, що важко й часто здіймалися од гніву. Провела долонями вгору, до шиї, потилиці. Трохи натиснула, змушуючи на мене поглянути.

- Артем, не треба ...

- Пацани, ви чого? - до нас вже поспішали інші.

- А нічого, нажерся видно і вежу знесло, - їдко кинув слова, сказані про нього якось Сірим, - Піду пройдуся.

А руки моєї, за яку вже встиг вхопитися не відпустив. Та й будь інакше, я все одно б пішла з ним.

- Вибачте, - прошепотіла обернувшись до сторопілих друзів. І кинулася за своїм хлопцем.

- Артем, ти й справді неправильно зрозумів, - я трохи стиснула його передпліччя вільною рукою.

- Та ну! - він різко зупинився і обернувся, блискаючи очима, - З пакетом допомагав, значить, так? З тим, що вже валявся в тачці!

- Ні. Ми про тебе говорили.

Тепер прийшла його черга збентежитись.