Віщий сон, або Інтуїція - Софія Чайка

Завершивши неприємну телефонну розмову, Яна кинула мобільний телефон на диван і взяла пульт. Увімкнула телевізор, але за мить вимкнула його.

Дівчина намагалася забутися сном, але суміш втоми з перезбудженням не давала заснути. Неспокійні думки та яскраві картинки майбутнього весілля мучили до болю в серці. Яна розплакалася, сердячись на себе та на обставини.

Здавалося, її ридання триватимуть вічність, але сльози теж рано чи пізно закінчуються. Яна вирушила до ванної кімнати, вмилася, а потім довго вивчала в дзеркалі обличчя.

  «Гидке каченя!»

Іншого прізвиська для себе в цю мить вона не знаходила.

«Навіщо йому ти, якщо поруч тиняється виняткова красуня?»

Повернувшись до кімнати з наміром виспатися, Яна вперше засумнівалася в тому, що чинила правильно, коли ретельно вчилася на медичному факультеті, присвячуючи час підручникам та ігноруючи побачення й дискотеки. В глибині душі вона пишалася своїм розумом й кмітливістю, але власну зовнішність вважала пересічною, навіть непомітною, тому почувалася скутою в товаристві молодих людей і зазвичай обходила їх стороною.

 «Гордячка», — шепотілися за спиною Яни. Можливо, саме тому хлопці не дивилися у її бік та зустрічалися з більш товариськими однокурсницями. Дівчина вмовляла себе, що не страждає від цього. Її хвилював лише один хлопець — Віталік Дубовський.

Ні, вони не зустрічалися. Він став її таємним захопленням.

Гарний, усміхнений, дотепний — Віталік подобався усім. Хлопець знав про свою популярність, вміло нею користувався, але ніколи не задавався. Приязність і уважність неухильно поповнювали ряди його шанувальниць. З жодною з них він не зав'язував серйозних стосунків, тому злі язики ніколи не затьмарювали його існування.

Напевно, саме щира симпатія та доброзичливість зробили хлопця кумиром в очах Яни. Навіть якби він не вчився краще за більшість, вона все одно не перестала б про нього мріяти. Це захоплення мало лише одну зручну сторону — ніхто про нього не знав.

Тож не дивно, що Яна трохи не танцювала від радості, коли Дубовський за увесь час навчання медицині не тільки не одружився, але й влаштувався на роботу в ту ж лікарню, що й вона. Віталік працював хірургом. Між молодими людьми зав'язалися приятельські стосунки, але до побачень справа не дійшла. Яна не здавалася, хоча й ініціативи не проявляла. Дівчина хвилювалася, щоб хлопець не вирішив, ніби вона вішається йому на шию.

Блакитноока білява Вікторія Спінель з'явилася в їхній лікарні рік тому. Один тільки зовнішній вигляд нового психолога став викликом для лікарів чоловічої статі. Принаймні Яна вважала саме так. Пишні форми та неймовірно тонка талія, довге хвилясте волосся й елегантний, дорогий одяг, стрункі ноги й безтурботне прекрасне обличчя наче магніт притягували погляди представників сильної половини. З цих же причин жінки не поспішали подружитися з потенційною суперницею.

Особливу заздрість з їхнього боку викликали розкішні груди, виставлені ​​на загальний огляд в глибоких вирізах суконь і зазвичай розстебнутих білих халатах. Яна й сама неодноразово з зітханням косилася на чудові принади. Розгадка цього дива виявилася банальною, хоча й несподівано зблизила дівчину з Вікторією.

Під час однієї з лікарських конференцій, коли вони сиділи поруч і нудьгували, Яна мимоволі покосилася на виставлену напоказ красу. Її інтерес не залишився непоміченим. Вікторія нахилилася до неї, обдавши шлейфом французьких парфумів, і змовницьки прошепотіла: «Силікон».

Відтоді почалася їхня дивна дружба. Про те, що вона виявилася нестандартною, Яна почала здогадуватися значно пізніше. Раніше їй не доводилося мати подруг, тільки приятельок. Та такий стан речей дівчину цілком влаштовував.

Вікторія її заінтригувала. А ще зізналася, що й сама віддавна придивляється до Яни, бо вирішила, що та не становить для неї загрози й, відповідно, може стати для неї подругою. Тільки за деякий час Яна Синичка зрозуміла, що красуня просто потребувала слухачки. Віка страшенно полюбляла попліткувати й обговорити жіночі проблеми. Але тоді — під час їхньої першої розмови, Яна ще про це не знала і несподівано для себе зважилася на авантюру — дружбу з чарівною Вікторією Спінель. Дуже скоро заповзятлива особа зуміла дізнатися про всі секрети подруги.

Одного разу Синичка дуже необережно пропустила якесь поза сумнівом дуже важливе з точки зору подруги питання. Яна задивилася на Віталіка, котрий балакав зі старшою медсестрою. Вікторія негайно оцінила парубка поглядом.

— Непоганий екземпляр! — Яні це зауваження не сподобалося. — Твій хлопець?

— Ні! Лише однокурсник.

— Ну звичайно, так я й повірила. На «просто однокурсника» так не дивляться, — авторитетно заявила Віка. — А він знає, що подобається тобі? — Поки Яна вирішувала, що краще: сказати правду чи все заперечувати, блондинка зажадала: — Познайом нас.

Яна розуміла, що відмовляти Вікторії в такому проханні безглуздо — тільки не після того, як щойно відмовилася від симпатії до Віталіка. До того ж якщо це не зробить вона, Вікторія знайде інший спосіб познайомитися.

Дівчина, скільки могла, відкладала неминучу подію, поки Вікторія сама не зробила рішучі кроки: впустила теку з медичними картками — Яна вперше бачила їх в руках подруги — прямо до ніг чоловіка, і він, природно, підійняв їх і простягнув білявій красуні.