Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

Ми й справді були на межі. Ще до десерту. Лайно! Я програла Тоні дещо дуже специфічне, бо ми заклалися, коли ж спалахне скандал, і я була певна, що хитке перемир’я протримається довше.

— Що ти, батьку, усе гаразд, — запевнила його Петра, паралельно розчленовуючи мене поглядом. — Усього лише нетипове поповнення в нашій родині. Чудова новина! І яка несподівана! Я от думаю, Елізабет, чи, бува, не зробити тебе своєю подружкою нареченої? Як ти вважаєш?

— Ні! — як по команді одночасно заволали Тоні й Джаспер. Хто б міг подумати, що їм хоч щось вдасться аж настільки синхронно?

Навіть Джованні розхвилювався — я помітила, як смикнулася його рука з пляшкою, яку від одразу ж заховав під стіл.

Відкинувшись на спинку стільця, мавпуючи позу Петри, я відповіла, з солодкавою насолодою розтягуючи слова:

— А чому б ні? Я згодна.

Бартолом’ю-п’ятий спочатку зачовгався на стільці, ніби йому у дупі заважають його мізки, які, безперечно, розташовані саме там, а потім сповз додолу, вочевидь намагаючись копнути мене ногою.

Та навіть з цим він не впорався — схибив й зачепив Соретті. Той якраз жлуктив вино, знижуючи в себе рівень стресу й ризик інфаркту від почутого, і не втримав його у роті. Фонтан к’янті пирснув на Петру і її нареченого-недоумка.

Зірвавшись з місця, вона нарешті проявила свою гнилу сутність, бо серед її слів не було більш нічого, окрім брудної лайки й проклять на нашу з Тоні адресу. Джаспер звісно ж слухняно подріботів за нею, а перед цим мовив до мене очима, що я покійниця. Принаймні, я розшифрувала його вбивчий погляд саме так.

Джованні також встав з-за столу. Й, хитаючи головою, пішов до будинку, перед цим завваживши лише, що потребує чогось міцнішого за вино.

Ми з босом лишились самі. Наодинці з моєю витівкою. Найбезглуздішою з усіх моїх коників.

Лишенько! Що я накоїла…

____________

[1] моя люба матуся (італ.)