Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл
Хто був — чи є — цей живописець Гарнері, не знаю. Та ладний заприсягтися, що він або знає цей предмет із власного досвіду, або дістав цінні вказівки від якогось досвідченого китобоя. Французькі художники взагалі дуже майстерно зображують дію. Роздивіться картини всіх європейських митців — де ви знайдете таку галерею полотен, що дихають живим життям, як у тріумфальній залі Версальського палацу, де глядач стрімголов проривається крізь славетні битви Франції, де кожна шпага здається спалахом північного сяйва, а озброєні королі та імператори на конях мчать повз нього, наче короновані кентаври? Морські битви Гарнері заслуговують почесного місця в цій галереї.
Природжена схильність французів до мальовничих видовищ яскраво проступає в картинах і гравюрах, що зображують сцени китобійного полювання. Не маючи й десятої частки англійського досвіду в китобійному ремеслі і тисячної частки досвіду американського, вони все ж випередили обидві ці нації, єдиними створивши досконалі зображення, які бодай якоюсь мірою відображають справжню атмосферу полювання. Англійські та американські художники, що малюють китів, здебільшого обмежуються зображенням нерухомих предметів і ледь намічають обриси кита, а це, зрештою, справляє не більше враження, ніж обриси єгипетської піраміди. Навіть славнозвісний Скорсбі, видатний знавець усього, що стосується справжнього кита, показавши нам його парадний портрет на весь зріст і дві-три майстерно виконані мініатюри нарвалів та бурих дельфінів, услід за тим показує нам серію класичних гравюр із зображеннями човнових гаків, різаків та шлюпкових якорів і з мікроскопічною дріб'язковістю Левенгука[235] демонструє, змушуючи світ труситись від холоду, дев'яносто шість факсиміле збільшених сніжних кристалів Арктики. Я б не хотів применшувати заслуг цього видатного мандрівника (бо поважаю в ньому ветерана), проте немає сумніву, що в такій важливій справі він лише з необачності не підтверджує справжність кожної сніжинки присягою в письмовій формі, засвідченій у присутності гренландського мирового судді.
Окрім тих двох чудових гравюр із картин Гарнері, є ще дві варті уваги французькі гравюри, виконані кимось, хто підписується «А. Дюран»[236]. Одна з них не зовсім відповідає темі цього дослідження, проте її варто згадати з інших причин. На ній зображений спокійний полудень біля тихоокеанського острова: французький китобійний корабель стоїть у тихій плавбі на якорі, ліниво приймаючи на борт запаси прісної води, і корабельні вітрила та вузькі листки пальм на задньому плані мляво повисли в нерухомому повітрі. Ця гравюра справляє дуже сильне враження, якщо знати, що такий перепочинок серед східних красот випадає на долю мужніх китобоїв лише зрідка. На другій гравюрі зображено зовсім інше: корабель, що зупинився посеред океану, у самому осередку левіафанського життя, з великим справжнім китом біля борту; цей корабель, зайнятий розтином туші, наче пришвартований до морського велетня, мов до пристані, а від його борту поспішно відпливає вельбот, щоб рушити наздогін за китами, які маячать на задньому плані. Приготовані гарпуни і остроги, троє веслярів установлюють щоглу; на малий вельбот зненацька набігла хвиля, і він наполовину висунувся з води, наче кінь, що став дибки. Над кораблем, немов над ковальським селищем, клубочать пекельні хмари диму — це виварюють китову тушу; а з підвітряного боку насувається чорна грозова хмара, обіцяючи шквал і дощ, і закликає втомлених моряків поквапитися.
Розділ 57
Кити мальовані; кістяні, дерев'яні, бляшані, кам'яні; кити орські; кити серед зірок
На Тауер-Хілл у Лондоні, якщо піти в напрямі доків, можна побачити каліку-жебрака (або «кітвака», як кажуть моряки), який тримає в руці розмальовану табличку із зображенням трагічної сцени, під час якої він утратив ногу. Там намальовані три кити і три вельботи, один із яких (що містить, слід гадати, нині відсутню ногу ще цілою і неушкодженою) затиснений у могутніх щелепах кита на передньому плані. Кажуть, за останнє десятиліття він тицяв перехожим цей малюнок і свою куксу безліч разів, та ніхто не йняв йому віри. Його правдивість доведено лише тепер. Ці три кити виявилися анітрохи не гіршими від будь-яких китів Уопінга, а кукса — справжньою, мов пеньок на просіках Заходу. Проте цей бідолашний китобій, волею долі піднесений на дерев'яній трибуні своєї ноги, не кидає з неї зверхніх слів у натовп, а лише з гіркотою споглядає власне каліцтво.
Усюди на Тихому океані, і в Нентакеті, і в Нью-Бедфор-ді, і в Сег-Харборі можна побачити живі зображення китів і китобійних сцен, нашкрябані самими китобоями на іклах кашалота чи на дамських корсетних планшетках, виготовлених із китового вуса, і на інших дрібничках, які китолови майстерно вирізають із грубого природного матеріалу в години свого океанського дозвілля. У декого з моряків є спеціальні ящички із знаряддями, подібними до інструментів дантиста, що призначаються для різьблення по кістці. Та здебільшого вони використовують для цього кишенькові ножі, і за допомогою цього майже універсального моряцького інструмента вони можуть зобразити для вас усе, що побажаєте, у немудрящій манері матроських митців.
Довга ізоляція від християнського цивілізованого світу неодмінно доводить людину до того стану, до якого засудив її колись сам Бог, а саме — до стану так званого варварства. Справжній китобій — це варвар, не гірший від будь-якого ірокеза. Я теж варвар, я визнаю хіба що владу короля канібалів, та щомиті готовий постати навіть проти нього.
У своєму домашньому колі варвар відрізняється від інших людей рідкісною прихильністю до художнього ремесла. Давня гавайська палиця чи весло-острога, порізьблені вигадливими і напрочуд гарними візерунками, є такими самими пам'ятками людської впертості, як «Латинський лексикон». Адже все це химерне дерев'яне плетиво було створено за допомогою уламка мушлі чи акулячого зуба; на нього пішли довгі роки копіткої праці.
Це стосується білого
