Мáліна - Інгеборг Бахман
Я пильно дивлюся на Маліну, однак він не підводить очей. Я встаю й думаю, що якщо він негайно нічого не скаже, якщо мене не затримає, то це буде вбивством, і я віддаляюсь, бо вже не можу цього сказати. Це вже не так жахливо, тільки наше розходження жахливіше, ніж будь-яке зіткнення. Жила я в Іванові, а помираю в Маліні.
Маліна п’є свою каву. Чути вигук «Олла!» з якогось вікна в дворі. Я йду до стіни, входжу в стіну, затамовую подих. Я мала б ще написати записку: Це не Маліна. Однак стіна отверзається, я — у стіні, а Маліна побачить лиш тріщину, яку ми бачили вже давно. Він подумає, що я вийшла з кімнати.
Телефон дзвонить, Маліна бере трубку, він крутить в руках мої окуляри від сонця й розбиває їх, потім він грається кубиком із блакитного скла, який, все-таки, належить мені. Відправник не отримав подяки, даритель лишився незнаним. Однак він не тільки грається, бо вже відсуває і мій підсвічник Він каже: Алло! Якусь мить Маліна нічого не каже, потім холодно й нетерпляче: ви помилились номером.
Він розбив мої окуляри, кидає їх до кошика для сміття, це мої очі, потім шпурляє кубик із блакитного скла, це другий камінь із мого сну, він ховає кудись моє горнятко для кави, намагається розламати мою платівку, однак вона не ламається, вона гнеться й чинить шалений опір, а потім усе ж ламається, він прибирає усе на столі, розриває кілька листів, викидає мій заповіт, усе летить до кошика для сміття. Бляшану коробочку зі снодійним він кидає поміж клаптів паперу, ще щось шукає і озирається, відсовує подалі підсвічник, врешті ховає його, так, ніби діти могли б коли-небудь до нього дістатись, а в стіні ще щось є, воно більше не може кричати, однак воно все-таки кличе: Іване!
Маліна оглядається уважно довкола, він бачить усе, але більше не чує. Там стоїть тільки його горнятко з зеленою облямівкою, лиш воно, речовий доказ, що він залишився сам. Телефон знову дзвонить. Маліна якусь мить вагається, однак підходить. Він знає, що це Іван. Маліна каже: Алло? І знов якусь мить нічого не каже.
Прошу?
Ні?
Значить, я висловився неправильно.
Це має бути помилка.
Номер 72 31 44.
Так, Унґарґассе 6.
Ні, немає.
Немає тут жодної жінки.
Я ж кажу, тут з таким іменем не було нікого ніколи.
Тут більше нікого немає.
Мій номер 72 31 44.
Моє ім’я?
Маліна.
Кроки, знову і знову Маліни кроки, вони стають тихшими, усе тихшими. Кроки затихли. Жодного сполоху, жодних сирен. Ніхто не спішить на поміч. Ані швидка допомога, ані поліція. Це дуже стара, дуже міцна стіна, з якої ніхто вже не зможе випасти, якої ніхто не зможе зламати, з якої не зможе вирватись жоден звук.
Це було вбивство.
Регістр музичних термінів «Мáліни»
abbandonandosi — виснажено
accelerando — з прискоренням
agitato — збуджено, схвильовано
allegro — швидко
andante con grazia — стримано та граційно, у темпі ходи
appasionato е con molto sentimento — пристрасно, з великим почуттям
arioso dolente — наспівно та жалібно
ben marcato — підкреслено
cantabile — співучо
cantabile assai — досить співучо
con affetto — з почуттям
con brio — жагуче, полум’яно
con fuoco — з вогнем, пристрасно
con sentimento ed espressione — з почуттям і піднесенням
con sordina — приглушено
crescendo — з наростанням сили звуку
diminuendo — поступово затихаючи
dolcissimo — дуже ніжно
dolente — жалібно
molto mosso — дуже жваво
forte — голосно, сильно
fortissimo — дуже голосно
lamentandosi — з плачем
legato — зв’язно
leggermente — легесенько
moderato — стримано
molto meno mosso — дуже сповільнюючи
non troppo vivo — не дуже пожвавлено
pensieroso — в задумі
perdento Іе forze — завмираючи, спадаючи з сили
pianissimo — дуже тихо
piano — тихо
più mosso — дуже швидко
presto alla tedesca — дуже швидко в німецькій манері
prestissimo — щонайшвидше
quasi glissando — наче ковзаючи
quasi una fantasia — ніби фантазія
rubato — ритмічно вільно, не в такт
senza lizenza — без стримання
senza pedale — без педалі
soavemente — помірковано
sotto voce — наполовину голосу
tempo — в темпі
tempo giusto — дуже жваво, з напором
tutte le corde — по всіх струнах
tutto Іl clavicembalo — тільки клавесин
una corda — на одній струні
vivace — жваво
vivacissimamente — щонайжвавіше
Хроніка життя і творчості письменниці
1926 Інґеборґ Бахман народилася 25-го червня у столиці федеральної землі Австрії Каринтії — Клаґенфурті. Мати, Ольга Бахман-Гаас — слов’янського походження. Батько, Матіас Бахман, родом із сім’ї протестантів, які в роки Селянських воєн прибули з Баварії, за фахом — учитель. Інґеборґ — перша дитина в родині, в якій згодом з’являється ще двоє дітей: сестра Ізольда (1928) та брат Гайнц (1939). Раннє дитинство письменниці минає в атмосфері профашистських рухів та незгод світової економічної кризи. Містечко Клаґенфурт стане для неї символом провінційної вузькості, проте сама Каринтія — позитивним образом пограниччя культур та стирання меж між мовами та ментальностями. 1932–1936 Навчання в народній школі. 1936–1938 Федеральна реальна гімназія. 1938–1944 Вища школа для дівчат на Урсуліненґассе. Матура. У роки навчання майбутня письменниця переживає аншлюс Австрії до гітлерівської Німеччини, окупацію Клаґенфурта та стає свідком націонал-соціалістичної пропаганди. Перші літературні спроби (вірші, драма у віршах, оповідання) написані в дусі протесту проти нацизму. 1944–1945 Курс для абітурієнтів при педагогічному навчальному закладі, після війни припиняє навчання. 1945–1946 Філософські студії в Інсбрукському університеті. 1946 Семестр філософії та юриспруденції у Ґраці. Публікація першого оповідання «Пором». Не виданими за життя залишились «Листи до Феліціана» — освідчення в коханні, написані прозою в стилі гімнів.