Нотатки Мальте Лаурідса Бріґе - Райнер Марія Рільке

class=book> Боденське озеро
Над берегом — села зелені. Смутно бринять многоденні дзвони далеких дзвіниць. В утомі ждання нескінченній зáмки в води південні втупили очі бійниць. А хвиля грає ласкава, і злотні, легкі пароплави керують свій світлий біг: а там без числа, величаві гори встають срібноглаві — за цілями всіх доріг. Констанц, 18 квітня 1897 Знахідки
«Люблю тебе стрічати в день я…»
Люблю тебе стрічати в день я, коли травневих див пора й коли для душ благословення краплинка кожна з віт збира. А до хреста, що при дорозі, жасмину білизна долонь, — скорботи зменшити не в змозі, лиш прикрива Христа чоло. «Чуже твої вуста шепочуть…»
Чуже твої вуста шепочуть, чужі волосся, сукня, сни, чуже, про що питають очі, і навіть з дня, що був урочим, й краплинка хвилі не доскочить теперішньої дивини. А ти, мов образ, що витає над вíвтарем, де лиш пітьма, усе ще рученьки складає, все ще старі вінки тримає, усе ще чудо сотворяє, коли давно чудес нема. «А ти чужа, а ти бліда…»
А ти чужа, а ти бліда. Лиш часом на щоках прогляне вогонь, що безнадійно в’яне, троянд колишніх у садах. Змагá турбот щоденних плин, хоч поглядом ти прагнеш звідти у край, де тільки тихі квіти як витвір рук твоїх цвіли. 1897 «Я б троянд пурпурних мати…»
Я б троянд пурпурних мати так хотів собі на стіл й, схильну поміж лип блукати, там білявку пошукати, мрійну стріти на путі. Взяв би я її за руки, і навколішки б я став, й чув: моїх блідих з розпуки губ — весни торкають згуки та її палкі вуста. 1896