Фелікс Австрія - Софія Юріївна Андрухович
Зараз нас буде врятовано. Пожежна охорона — і залізнична, і з Княгинина-Колонії — вже в дорозі. Я ніжно тулю до себе Аделю.
Велвеле має невеликий капітал, який допоможе відштовхнутись і стати на ноги. Він уміє продавати і догоджати. Він відчуває, що саме подобається людям. А я готую так, як не снилось навіть Францові Захеру в його ресторації у Відні на розі Вайхбурґґасе та Рауенштайнґасе. Ми з Велвеле станемо чудовими партнерами, ідеальними спільниками. І ресторан назвемо моїм іменем.
Я пектиму пляцки з малиною, афинами, суницями, готуватиму м’ясо і рибу, буду начинювати яйця, бульбу, гриби, помідори. Люди їстимуть мою їжу. Їм смакуватиме, вони будуть приводити до мене своїх рідних і друзів. Людей, яких я годуватиму, ставатиме дедалі більше. Вони подорожуватимуть, будуть перепливати океан, перетинати Європу. Люди, наповнені моєю любов’ю, зустрічатимуться з Аделею, цілуватимуть їй руку, посміхатимуться до дитини.
Навіть з протилежного боку Землі, схожої на ґлобус із кабінету доктора Анґера, моя любов доходитиме до неї.
Моя любов — надійна, незмінна, вічна. Вічна і непорушна, як Австро-Угорська імперія.
Будинок аж ніби тріщить від болю. Всі його химерні елементи, які з такою любов’ю продумав Петро, плавляться і осипаються. Дім наповнений димом. І від цього охоплені вогнем речі набувають текучості, витанцьовують і розчиняються у повітрі. Назавжди зникають.
Я вже майже нічого не бачу і майже не можу дихати. Але моя голова працює на диво чітко. Ніколи ще не було в мені такої ясності. Я бачу себе і своє життя, як на долоні. Немає нічого простішого від цих п’яти пальців. Тільки тепер, коли навколо все наповнено ядучим димом, я нарешті зрозуміла, в якій омані жила.
Саме так фокусник Ернест Торн робить свої вистави. Напускає туману, заломлює світло від свічки у тьмяних люстрах. Він не обманює — він просто створює ілюзію.
І люди бачать те, що самі хочуть побачити.
Я була сомнамбулою, яка бреде по даху. Ось я дійшла до краю. Нічого не змінилось. Просто з повітря хтось здер верхній найтонший шар. І тепер я бачу: я балансувала над прірвою. Прірва не має дна.
Я сама собі стала ілюзіоністом, який вводить в оману, і публікою, що з охотою піддається гіпнозові.
Тепер можна молитись — і для цього не потрібні чудодійні ікони. Молитва — це дим від спалених ілюзій, який розчиняється в небі.
А в мить, коли я вже майже гасну, і останнє, що знаю, — це майже нечутне Аделине серцебиття, вони вриваються до кімнати.
І водночас з нестерпним гуркотом на нас валиться стеля. Злива з кольорових скелець засипає розжарене пекло, а біля моєї голови, розколовши обвуглену підлогу, падає кам’яна жінка з простягнутими вперед руками.
З глека її голови висипаються коштовності. Вони лежать навколо нас із Аделею, їх пожадливо лиже вогонь. Тут і монстрація, схожа на сонце з промінням, і золоті патени (одна з зображенням Вифлеємських ясел, інша — гробу Господнього), і делікатна скринька, інкрустована темно-червоним камінням, і срібна цукерничка на гнутих ніжках для зберігання плоду етрог, прикрашена рослинним орнаментом, і потемнілий від часу кіддушний келих, ханукія з золотим левом, що іде, та яад зі смарагдом.
А ось і прикраса для волосся, хромований гребінець із цикадою на гілці з вишневим цвітом.
І годинник «тисот» із тонким ланцюжком, що обвився навколо корпусу, та брелоком у вигляді пташиної клітки. Я чітко бачу кожну подряпинку — як тонкий рисунок на пучках пальців.
Цей годинник мали поховати разом із доктором Анґером. Але хіба я могла таке допустити. Я завжди носила його з собою, в потаємній кишеньці біля самого серця. І, захоплена вигадливими візерунками власної ілюзії, навіть не помітила, як спритний малий злодюжка його поцупив.
То ось чому мені тепер так легко. Пташка вилетіла зі своєї клітки. Камінь упав з душі.
Примечания
1
Так називались танцювальні вечори, популярні в багатьох містах Галичини, на які з огляду на складні часи дами одягались підкреслено стримано.
2
Тут: лютеранська храмова споруда.
3
Дрожки — невеликий легкий двоколісний віз на ресорах.
4
Пропінація — монополія власника галицьких маєтків на виробництво і постачання алкогольних напоїв (переважно — пива та горілки) до закладів на своїй території.
5
Остенсорій (монстрація) — ритуальний предмет у католицькій церкві, призначений для адорації — позалітургійного шанування Святих дарів, освячених у ході євхаристії.
6
Патена — у католицькій церкві — ритуальний предмет у вигляді блюда, на якому зображено сцени Нового Заповіту.
7
Етрог — цитрусовий плід — один із чотирьох предметів, який використовують у ритуалі під час єврейського свята Суккот.
8
Баал Шем Тов (справжнє ім’я — Ізраель бен Еліезер, 1698—1760) — єврейський цадик, засновник хасидського руху.
9
Кіддушний келих — келих, який використовують у єврейському обряді освячення. Ханукія (дев'ятисвічник) — світильник, який запалюють протягом восьми днів свята Хануки. Яад — спеціальна указка у вигляді руки для читання сувоїв Тори.
10
Бродензинґери — групи мандрівних співаків та акторів із міста Бродів, які мовою їдиш співали єврейських народних пісень, доповнювали виступи пантомімами, жартами, танцями.
11
Двірець (діал.) — вокзал.
12
Фотопластикум — пристрій для одночасної демонстрації стереоскопічних зображень групі глядачів.
13
Льокалька (діал.) — місцева залізниця.
14
«Боян» — назва музично-хорового товариства. «Бояни» виникли наприкінці XIX сторіччя в Західній Україні — у Львові, Бережанах, Коломиї, Чернівцях, Тернополі, Стрию, Станиславові — і проіснували до Другої світової війни.
15
Мармуляда (діал.) — джем.
16
Румбамбар (діал.) — ревінь.
17
Плюсква (діал.) — блощиця постільна, кровоссальна комаха ряду клопів.
18
Pot de chambre (фр.) — нічний горщик.
19
Coc (діал.) — соус.
20
Ноцник (діал.) — нічний горщик.
21
Шлафрок — домашній халат.
22
Ерош пішта — гострий угорський соус.
23
Швіндель (діал.) — шахрайство, ошуканство.
24
Ґрайслерня (діал.) — бакалійна крамниця.
25
Андрус (діал.) — те саме, що «батяр» — хуліган, авантюрист, гульвіса.
26
Макінтош — плащ із прогумованої тканини, яка не пропускає вологи. Велінґтони — прогумовані чоботи.
27
Ровер (діал.) — велосипед.
28
Пулярес (діал.) — гаманець.
29
«Чудово. Пані є причиною повені» (фр.).