Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя - Яцек Денель

Карла IV). Він скасував ухвалену за часів Жозефа ліберальну конституцію, розігнав парламент і розпочав репресії проти вільнодумців. Цим подіям присвячені останні аркуші серії. На перший погляд, художник у них знову повернувся до символічної мови «Капричос».

Видати «Жахи війни» в Іспанії Фердинанда VII було неможливо. Єдиний авторський екземпляр серії Ґойя подарував своєму другові Сеану Бермудесу. Лише через багато років після смерті художника у 1863 р. її вперше було надруковано Академією Сан Фернандо. До 1937 р. авторські дошки витримали ще 5 перевидань.

Ґойя не міг змиритися з політичними змінами в Іспанії, а можливо, й сам побоювався репресій. Тому останні чотири роки життя він провів у добровільному вигнанні у Франції, де продовжував активно працювати. Помер художник у 1828 р. в місті Бордо.

Олена Шостак,

завідувач відділу європейської графіки Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Список ілюстрацій

Видання ілюстровано репродукціями офортів Франсиско Ґойї з фондів Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків:

С. 5. Проти загального блага (Contra el bien general). Фрагмент. Серія «Жахи війни» (Los Desastres de la Guerra).

C. 24. Донощики (Soplones). Серія «Капричос» (Los Caprichos).

C. 38. Ти, якому несила (Tú que по puedes). Серія «Капричос».

C. 64. Бабаки (Los Chinchillas). Серія «Капричос».

C. 93. Один одного… (Unos а otros). Серія «Капричос».

С. 116-117. Ніщо. Час покаже. (Nada. Ello dirá). Серія «Жахи війни».

С. 133. Піддуває (Sopla). Серія «Капричос».

С. 156. Гнітюче передчуття прийдешнього (Tristes presentimientos de lo que ha de acontecer). Фрагмент. Серія «Жахи війни».

C. 190–191. Він заслужив (Lo merecia). Серія «Жахи війни».

С. 209. Сон розуму породжує чудовиськ (El sueño de la razón produce monstruos). Серія «Капричос».

Чорні картини

«Чорні картини» (ісп. Pinturas negras) — серія робіт Франсиско Ґойї, створених художником у 1819–1823 роках. Намальовані на стінах «Дому Глухого» як фрески, у 1874 р. ці картини перенесені на полотно і зараз зберігаються у музеї Прадо (Мадрид, Іспанія). Сам митець не дав їм назв. Уже після його смерті роботи каталогізували і присвоїли їм назви, які, таким чином, є «неофіційними». У «Сатурні» Яцека Денеля назви розділів — це також «неофіційні» назви «Чорних картин», які цього разу дає їм автор роману.

До циклу входить 14 робіт.

1. Атропос, або Долі (Átropos / Las Parcas). У романі: Три мойри

2. Двоє старих, або Старий і чернець (Dos viejos / Un viejo у un fraile). У романі: Підшіптування

3. Двоє старих їдять суп (Dos viejos comiendo sopa). У романі: Старі

4. Поєдинок на дрючках (Duelo а garrotazos / La riña). У романі: Двобій

5. Відьомський шабаш, або Великий цап (El aquelarre / El gran Cabrón). У романі: Цап

6. Чоловіки читають (Hombres leyendo). У романі: Читачі

7. Юдиф і Олоферн (Judith у Holofernes). У романі: Жінка з ножем

8. Паломництво в Сан-Ісидро (La romeria de San Isidro). У романі: Прочани

9. Дві жінки та чоловік, або Жінки сміються (Dos mujeres у un hombre / Mujeres riendo). У романі: Безсоромність

10. Паломництво до джерела Сан-Ісидро, або Свята Інквізиція (Peregrinación а la fuente de San Isidro / El Santo Oficio). У романі: Свята Інквізиція

11. Пес (Perro semihundido / El perro)

12. Сатурн, який пожирає свого сина (Saturno devorando а un hijo). У романі: Сатурн

13. Донья Леокадія Сорілья (Una manola: doña Leocadia Zorrilla). У романі: Леокадія

14. Фантастичні видіння, або Асмодей (Visión fantástica / Asmodea). У романі: Викрадення

Про автора

Яцек Денель (пол. Jacek Dehnel) народився 1 травня 1980 року у Ґданську. Випускник факультету польської філології Варшавського університету в рамках Міжнародних індивідуальних гуманітарних студій (MISH). Мешкає у Варшаві. Поет, прозаїк, перекладач; займається також живописом і рисунком.

Автор поетичних збірок «Żywoty równoległe» («Паралельні життя», 2004), «Wyprawa na południe» («Виправа на південь», 2005), «Wiersze» («Вірші», 2006), «Brzytwa okamgnienia» («Бритва одномиті», 2007), «Ekran kontrolny» («Контрольний екран», 2009), «Rubryki strat і zysków» («Рубрики втрат і знахідок», 2011); «Języki obce» («Інші мови», 2013); романів «Lala» («Ляля», 2006), «Saturn» («Сатурн», 2011) і «Matka Makryna» («Матінка Макрина», 2014); збірки оповідань «Balzakiana» («Бальзакіана», 2008), книжок про фотографів «Fotoplastikon» («Панорама», 2009) і про мапи «Kosmografia» («Космографія», 2012), а також збірки есеїв про літературу «Młodszy ksęgowy» («Молодший бухгалтер», 2013).

Переклав польською поезії Філіпа Ларкіна «Zebrane» («Зібране», 2008), Карліса Вердінша «Niosłem сі kanapeczkę» («Я ніс тобі канапку», 2009), Ф. С. Фітцджеральда «Wiełki Gatsby» («Великий Ґетсбі», 2013), Хаїма Нахмана Бяліка «Wiersze і poematy» («Вірші та поеми», 2012, з Маженою Завановською) і Е. Б. Вайта «Hotel de Dream» (2012, з Пйотром Тарчинським), а також вірші В. Г. Одена, Дьйордя (Джорджа) Сіртеша, Осипа Мандельштама і тексти до танґо Астора П’яццолли.

Співавтор антологій польської поезії: англійської «Six Polish Poets» (2009), італійської «Il vetro é sottile» (2014) і болгарської «Любов не є тим словом» («Miiosc nie jest tym slowem») (2014). Друкувався в багатьох літературних часописах. Лавреат багатьох премій і відзнак у літературних конкурсах. Серед інших отримав Премію фундації ім. Косьцєльських (2005) і «Paszport Polityki» (2006), триразовий номінант премії Nike.

Колумніст журналу «Polityka» (рубрика «Kawiarnia literacka») і «Muzyki w Mieście» та порталів «Wirtualna Polska» (рубрика «Książki») і «Lubimy Czytać».

Роман «Сатурн» увійшов до короткого списку престижних премій