Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл
КНИГА І (in Folio). Розділ V (Гостроспинний кит). Про цього кита не відомо майже нічого, крім назви. Я бачив його здалеку біля берегів мису Горн. Він схильний до самоти і уникає як мисливців, так і філософів. Не можна сказати, що він боягуз, проте він завжди показує людям лише спину з довгим гострим хребтом. Дамо йому спокій. Я мало про нього знаю, та навряд чи хтось знає більше.
КНИГА І (in Folio). Розділ VI (Жовтобрюхий кит). Іще один відлюдкуватий джентльмен з черевцем кольору сірки — забарвлення, якого він, звісно, набув після дотику до черепичного даху пекла під час своїх найглибших пірнань. Він зустрічається рідко; принаймні я бачив його тільки в далеких Південних морях, і то завжди з такої великої відстані, що неможливо було розгледіти вираз його обличчя. На нього не полюють; він все одно дав би драла, затягнувши у глибину будь-який лінь. А те, що про нього розповідають, — просто диво. Прощавай, Жовтобрюхий ките! Я не зможу сказати про тебе більш нічого напевно, та й будь-хто із старожилів Нентакету нічого не додасть до моїх слів.
На цьому завершується КНИГА І (in Folio) і починається КНИГА II (in Octavo).
IN OCTAVO[149]. Сюди входять кити, середні за розміром, серед яких можна назвати: І. Сірого дельфіна; II. Чорного дельфіна; III. Нарвала; IV. Кита-вбивцю; V. Рибу-молот.
КНИГА II (in Octavo). Розділ І (Сірий дельфін). Попри те що ця риба — чиє гучне, важке дихання, чи то, вірніше, пихкання, стало приказкою на суходолі, — має славу глибоководного мешканця, люди зазвичай не вважають її китом. Та оскільки їй властиві всі основні відмітні риси левіафанів, більшість натуралістів відносять її до китового племені. Вона має середні розміри in Octavo, від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти футів у довжину, і відповідний об'єм попереку. Плаває у зграї; ніколи не була спеціальним об'єктом полювання, хоча жиру в неї досить багато і він цілком придатний для освітлення. На думку деяких китобоїв, сірі дельфіни провіщають появу великого кашалота.
КНИГА II (in Octavo). Розділ II (Чорний дельфін). Я усюди використовую для китів ті назви, під якими вони відомі серед рибалок і китобоїв, бо в цілому вважаю, що ці імена пасують їм якнайкраще. У тих же випадках, коли назва буде нечіткою й невиразною, я зверну на це увагу і запропоную свій варіант. Наприклад, так буде і з чорною рибою, бо чорний колір здебільшого є характерним для всіх китоподібних. Тому ви можете в цьому разі вживати назву «кит-гієна», якщо вона вам більш до вподоби. Зажерливість кита-гієни добре відома, а тій обставині, що кути його рота вигнуті догори, він завдячує своїм незмінним мефістофельським усміхом. Цей кит сягає в середньому шістнадцяти-вісімнадцяти футів у довжину. Його можна побачити майже на всіх широтах. Пливучи, він у якийсь особливий спосіб випинає з води свій гачкуватий спинний плавець, що чимось нагадує римський ніс. Коли напохваті немає більш ніякої здобичі, китобої іноді полюють і кита-гієну, щоб поповнити запаси дешевого лою для господарських потреб — адже дехто із ощадливих господарів у себе вдома, коли немає гостей, палить замість запашного воску смердючі свічки із сала. Попри незначну товщину жирового прошарку, ці кити іноді дають до тридцяти галонів ворвані.
КНИГА II (in Octavo). Розділ III (Нарвал, або Носатий кит). Іще один цікавий приклад недоречної назви, яка, напевне, завдячує своїм походженням своєрідному рогу, котрий спочатку вважали за довгий загострений ніс. Ця тварина має в довжину близько шістнадцяти футів, а її ріг в середньому — близько п'яти, хоча в окремих випадках сягає і десяти або п'ятнадцяти футів. Власне кажучи, це не ріг, а видовжене ікло, що стирчить у нього з пащі в напрямі, ледь відхиленому від горизонтального. Але росте він лише з лівого боку, і це надає його хазяїнові якогось зловісного виразу й робить його трохи подібним до незграбного лівші. Яким є пряме призначення цього білого рога, цієї кістяної остроги, — сказати важко. Нарвал не використовує його з тією метою, з якою користуються своїми гострими носами меч-риба і риба-голка; щоправда, дехто з мореплавців вважає, що ріг служить нарвалу замість грабель, щоб розпушувати ним морське дно в пошуках їжі. А Чарлі Коффін стверджував, що нарвал своїм рогом зламує кригу: коли нарвал, виринаючи на поверхню в полярних морях, побачить, що море скувало кригою, він пробиває її своїм рогом і так проривається назовні. Але правдивість цих припущень довести неможливо. Що ж до мене, то я вважаю, що хоч би яке було фактичне призначення цього однобічного рога — він у будь-якому разі міг би служити нарвалу чудовим ножем для розрізання памфлетів.
Наскільки мені відомо, нарвала також називають ікластим китом, рогатим китом і китом-однорогом. Він, безперечно, є також одним із цікавих представників однорогих істот, що ними заселені майже всі регіони тваринного світу. У стародавніх церковних авторів я читав, що ріг цього морського однорога за тих часів вважався могутньою протиотрутою, і тому виготовлення ліків з нього було вельми прибутковою справою. З нього також випарювали леткі нюхальні солі для істеричних леді, подібно до того, як тепер їх виготовляють з оленячих пантів. Колись ріг нарвала вважався великою рідкістю і збуджував загальну цікавість. У старовинному готичному фоліанті я прочитав, як сер Мартін Фробішер[150] повернувся з плавання, у яке королева Бесс[151] проводжала його, привітно махаючи з вікна Грінвічського палацу своєю прикрашеною діамантовими перснями рукою, поки його славний корабель спускався по Темзі: «Коли сер Мартін повернувся з цього плавання, — говориться у старовинному фоліанті, — він, схиливши коліна, вручив її величності надзвичайно великий ріг нарвала, який після цього тривалий час висів у Віндзорському палаці». Разом з тим один ірландський автор стверджує, ніби граф Лестер[152], так само стоячи на колінах, також вручив її величності ріг, що належав якійсь наземній тварині з породи однорогів.
Нарвал має дуже цікавий вигляд і трохи нагадує леопарда; він білий мов молоко, з чіткими округлими і довгастими чорними цятками. Лій у нього високоякісний, чистий і прозорий, але його небагато, і тому на нарвала полюють рідко. Живе він здебільшого у полярних морях.
КНИГА II (in Octavo). Розділ IV (Кит-убивця).
