Синi етюди - Микола Хвильовий

Хто чорт - невiдомо. I iнстинктивно оглянувся. Побачив: за ним, як примара, брiв пес.

- П'шов!

Пудель подивився розумно й холодно й помахав хвостом.

Цей iдiотський випадок iз собакою пiдносив матерiалiста Сайгора тут, на порожнiй дорозi, в темну даль, на верхiв'я фаталiзму.

I це, звичайно, дратувало, i дратували згадки про сьогоднiшнiй день; i резиденцiя юнакiв, i порнографiчнi малюнки з купальнi, i тип, i мадмуазель Айрон, i Татьяна, i запах жiночого тiла.

- П'шов!

Але пудель не вiдставав на крок. Сайгор засунув руку в кишеню - нiчого не було. Згадав - щось забув дома, в городi.

На сходi невiдомо рiс день. Починався свiтлими стежками. Запахло ранком.

Рiс невiдомо ранок. I впали на обрiй блiдi червiнцi. Кричали з сiл пiвнi, i тремтiла, горiла буйна земля. Скоро зiйде сонце, зазгучить промiння, i хтось упаде на землю, i хтось крикне збентежений крик. Назустрiч пливли буйнi трави й зелений океан дерев.

На другiй верствi пудель нарештi вiдстав i повернувся на вiллу. Сайгор подивився йому вслiд: до болю хотiлось розмозжити собачу голову.

I тiльки на шостiй верствi, коли раптом брякнуло вогняне сонце, згадав день, нiч - там - i почервонiв.

Перша вiлла на узгiр'ї майнула бiлим крилом i пропала за обрiєм.

Сайгор, суворий i блiдий, поспiшав до города.

"ЛIЛЮЛI"

Павловi Тичинi

I

Вилiтає експрес i курить.

Тодi в калейдоскопi:

- жита, степи, гони й пiвнiчний туман iз осiнньої магiстралi. Провалюються темнi горизонти, оселi, байраки, глухi нетрi. Виростають фабричнi поселки, содовi заводи, шахти, домни. Експрес перелiтає яри, могили, похмурi перевали, i чути далекий надзвичайний гул.

…А за Тайгайським мостом, де починається робiтничий поселок:

- реальнi результати капебеу.

То заводський квартал, що вже не мовчить - вийшов iз нiмого мертвого кола й шпурляє в блакитнi межi крицевий i грiзний клекiт.

Це знає город.

…А вранцi, ввечорi, вночi в завданий час довго й спроволока гудить заводський гудок.- В центрi города гудка не чути.

- …А що пiд Тайгайським мостом?

Там теж гудки: то паровики - i в степ, i на станцiю. То за кар'єрами пронизливо "кукушка" - кар'єри далi, за кiлька гiн.

Товариш Огре живе за мостом: справа, недалеко, коли з города. Вiн татарського, казанського походження. Татарського мало: смуглявiсть, матовiсть, тьмянiсть, от. З ним живе двоє. Так що газетна сучаснiсть. Прекрасна газетна сучаснiсть, як запах на клумбi: тютюн. Тодi ранкова зоря надiне новi сап'янцi й тихо, нечутно рипить по травi. Тодi каже горбун Альоша:

- Iзмайле, ти чудак.

Товариш Орге мило всмiхається:

- Чому чудак?

I справдi, чому чудак?.. А у вiкно ллється блакить, а десь кричать паровики.Горбун теж усмiхається.

…I прийшла ще Маруся, i тому, що вона якась екзальтована дiвчина (горить i тече п'яною вишнiвкою), думайте: каесему.

Так. Верещить:

- Бачила барахло минулого: академтеатр.

Точка… Айда, хлопцi, на суботник. Це ж чудовий пережиток каламбурного часу… Чуєте?.. А ти, Альошко, живо в райком!.. Що?

I розказує: полiтперевiрка, готовляться. Ха-ха! - Горбун узяв партквиток.

…А Льоля подивилась на Марусю й подумала: "Боже мiй, хоч би скорiш вечiр, хоч би не провалити пародiї на "Лiлюлi".

Так що сьогоднi дебют: пародiя на "Лiлюлi". I Льоля надзвичайно наелектризована.

…А це в даль майбутнiх вiкiв:

- Зима в п'ятiм роцi нової ери була хора, бо довго не було снiгу, а була чвиря. Потiм випав срiблястий снiжок, але задмухав пiвденний з Озiвського моря вiтер, i снiжок - срiблястий - розтанув. Зимою були калюжi, i туберкульозний город (90% сухотних) занидiв у журi. Це, безперечно, було боляче.

Капебеу формально забiгло вперед на тринадцять день - по календарю, мiсяцеслову, Юлiянському, i Україна стала жити по Григорiянському новому стилю, "в стилi" уесесер.

Саме про тринадцять день, чортову дюжину: сьогоднi Новий рiк був ранiш рiздва приблизно (хто знає?) на тиждень. I це були не диканськi фантазiї генiального Гоголя, а просто - факт.

Пiд Новий рiк снiгу не було, i, здається, за Тайгайським мостом не гув гудок. Тiльки гули паровики - i в степ, i на станцiю. Але про цi гудки потiм.

…З товаришем Огре в тiм же домi живе й француженка Фур'є. Коли Фур'є брала вiолончель (а в степу кричав гудок), вона, Фур'є, думала i про вiолончель, i про Бордо.

I ще сказати: дiм iз фасаду - в дим, а заднi вiкна виходять туди, де рейки спiшать од станцiї й пропадають у лiсах, в перельотах далi.

…Так що сидить горбун Альоша

(некрасивий карлик) бiля вiкна, що в степ, i переписує героїчнi п'єси для Льолi. Льоля з волоссям рiздвяних ляльок i з тендiтним бiло-рожевим обличчям. Обличчя нагадує серпанкову фату - пiд вiнець. Вона працює в мiсцевiм пролет -

- культi, в театральнiй студiї, де керують (в пролеткультi) один бувший половий тульського трактиру, один бувший-небувший швайцар (вiдкiля - в анкетi не записано) i вiсiм чи дев'ять iнтелiгентiв. Iнтелiгенти щиро вiддаються працi, деякi навiть члени капебеу.

…Але Льоля надзвичайно наелектризована: як вона поставить пародiю на "Лiлюлi"?

…I ще сказати: напередоднi Нового року над городом паслись зорянi отари, а мiсяць, може, був, а може, i не був, бо кожному багато справ i кожний кудись спiшив.

…Здається, не був: були зорянi отари й майже весняна теплiнь.

От.

…Вечiр. О дванадцятiй ночi буде Новий Рiк. Це веселечнiсть. Це всi знають.

Бо тодi ж згадують молодiсть, коли хочеться рости вперед, мов дерево, мов рослина, щоб потiм умерти, але про останнє не знати - про смерть. Так. Люди завше хочуть жити - i це велика правда, яка на землi, без якої буде порожнеча.- Про iншi правди дехто любить говорити й гадати, як пiд Новий Рiк або водохрещу: на водi, з воском i як: "Свiтлана". Це так; сказано так, бо митець пiзнає свiт.

…А трамвай теж дзвенить, а коли на поворотах - тоскує або рипить i виє. До цього звикли, цiєї жури не знають. Митець знає…- Маруся улетiла.

I знову до товаришiв Огре пiдходить горбун. I знову у вiкно ллється блакить.

…Ти будеш на пародiї?

- Буду, Альошо.

Так що пародiю на "Лiлюлi" будуть ставити пiд Новий Рiк, сьогоднi, в пролеткультi.

…Товариш Огре - в капебеу, в експедицiї, в редвидатi i ще десь. Любить бiльш за все вiддiл хронiки. Колись був членом капебеу, але потiм механiчно вийшов. Каже: фiлософськi непорозумiння з капебеу. Товариша Огре можна бачити всюди й нiде.Льоля