Надруковано в Бейруті - Жаббур Дуейгі
Вранці працівники, що прийшли на роботу, були вражені масштабами катастрофи. Саме велася робота з приборкання осередку вогню, а Лутфі Карам стояв коло жакаранди і бив ціпком по землі перед пожежею в домі його матері та друкарні, яку він успадкував від батька та діда.
Персо та Дудуль затримались у гірському готелі, поки шукали нове помешкання в Бейруті.
* * *
На засіданні ради профспілки власників друкарень, перед тим як перейти до нарікань на ценз та почати обговорювати питання порядку денного, власник друкарні «Аль-Анвар» почав ставити «невинні» питання про пожежу в «Друкарні братів Карамів», відповіді на які він і так знав:
— Друкарня застрахована?
— Так.
— І яка сума полісу?
— Сім мільйонів доларів.
— У кого страхували?
— У Середземноморській страховій компанії, що покривається лондонською «Ллойдс».
— Хто її власник?
— Селім, син Джорджа Мелькі.
— Цей Селім Мелькі — брат дружини Абдалли Карама, чи не так? — запитав він, удаючи, що не знає цього, і підсумував, перекочуючи сигару між пальцями: — Тож вони отримають максимальне страхове відшкодування. Прибуткова операція. Я ж казав, що речі в дзеркалі виглядають не такими, якими є насправді.
36
Фарід Абу Шаар увійшов до камери Головного управління внутрішньої безпеки, де вже було двоє мовчазних чоловіків. Один підробив підписи свого родича, що жив у Венесуелі, і продав його родинний будинок за його відсутності, а другого затримали в бейрутському аеропорту: при собі він мав мільйон пігулок фенетиліну і відмовився видати спільників по контрабанді. Фарід провів увесь день лежачи, дивлячись у стелю і думаючи про те, що з ним сталося. Наступного дня співкамерники розповіли йому свої історії, а ще до них привели нового хлопця, який не забарився зробити те саме. Він розповів, як стріляв з бойового пістолета в офіцерів, які прийшли, щоб завадити йому добудувати будинок без дозволу на будівництво. Надійшла Фарідова черга. Він усміхнувся і, спершись спиною на стіну, сказав: усе, що з ним трапилося, трапилося через жінку. Жінку, яку б не змогли намалювати художники, бо її краса засліпила б їх. Коли вона була маленька, мати ростила її таємно від допитливих очей разом з її сестрою серед полів. Спочатку в’язні подумали, що йтиметься про викрадення і вбивство честі, що інколи ще траплялось у деяких місцях Лівану; але Фарід продовжив і оповів про те, як прийшла весна, а з нею все розквітло, і дівчина збирала букет нарцисів, а земля розкололась, і з неї з’явилася колісниця, запряжена вісьмома кіньми, темно-синіми, як ніч. Контрабандист фенетиліну присвиснув недовірливо і зиркнув на товаришів, але Фарід не звернув уваги і сказав, що її сестра побоялася перешкодити Аїдові, богу підземного царства, викрасти дівчину. Вони зникли в одну мить, наче за помахом чарівної палички. Її сестра заплакала і перетворилася на джерельце. Хлопець, що стріляв в офіцерів внутрішньої безпеки, приготував уїдливий коментар, але стримався озвучити його, побоюючись, що Фарід перестане розповідати, адже затримані вже піддалися чарам його казки. Мати дівчини блукала, шукаючи її, і залишила землю без плодів, від чого люди почали голодувати. Боги втрутилися, щоб повернути їй дочку, й Аїд неохоче погодився відправити її на землю, щоб сестра перестала оплакувати її. Але один з охоронців підземного царства бачив, як дівчина зірвала гранат і з’їла сім ягідок, а той, хто скуштував плоди підземного царства, залишався там навіки. Тоді найвищий бог втрутився і вирішив, що дівчина проводитиме шість місяців під землею і ще шість на землі, і так рік розділився на пори.
Чоловік, що підробив підпис, запитав:
— Як звали цю дівчину?
— Персефона.
— Ти знаєш її?
— Ніхто не знає її так, як я.
— То що ж ти зробив, що потрапив до в’язниці?
— Вони кажуть, що підробив фінську банкноту у двадцять євро.
Жартівливе й серйозне переплелися, і співкамерники почали просити Фаріда розповісти їм інші історії, щоб час ішов швидше.
* * *
Старший брат найняв для Фаріда адвоката, одного з родичів своєї дружини, а також узяв на себе покриття всіх витрат і повідомив йому, що Фарід не винний, цей чоловік витає у хмарах і за все життя не зібрав грошей навіть на те, щоб просто відкрити рахунок у банку. Адвокат зустрівся з ним і побачив, що Фарід зовсім не усвідомлює, що з ним сталось. Адвокат попередив: якщо Фарід і далі наполягатиме, що його переслідує прокляття через його писання, а звинувачення — просто привід напасти на його збірку, то він не зможе йому допомогти, а в разі підтвердження звинувачення Фаріда ув’язнять на три роки, а то й на всі п’ять, якщо суддя подумає, що той глузує з правосуддя, кажучи такі речі.
Адвокат наполягав, що необхідно дізнатися, як було надруковано його книгу і хто її надрукував. Він вважав, що Фарід покриває когось, і повідомив йому, що друкарня згоріла і від неї майже нічого не лишилося: вогонь спалахнув уночі, коли працівників там не було, а мешканці будинку були на відпочинку. Він пояснив, що хотів би витягти Фаріда з того, у що той вплутався, і що в справі підробки банкнот «всі» вийшли сухими з води, а через пожежу друкарні не залишилося слідів, і «вони» навіть отримають прибуток, якщо страхова компанія виплатить їм компенсацію, і зможуть таким чином розпустити своїх працівників через знищення засобів виробництва, що знімає з роботодавців необхідність виплачувати їм законні відшкодування.
— Тебе відпустять без компенсації, гаразд, але чому ти маєш брати на себе ув’язнення? Ніхто з них не відвідав тебе, не поцікавився,
