Вислови, Конфуцій
Глава 5. Гуньє Чан
1
Учитель сказав про Гуньє Чана:
— Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.
І віддав йому за дружину свою дочку.
2
Учитель озвався про Нань Жуня:
— їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.
І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.
3
Учитель озвався про Цзицзяна:
— О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?
4
Цзигун спитав:
— Яка я людина?
Учитель відповів:
— Ти мов посудина.
— Яка посудина?
— Коштовна жертовна посудина.
5
Хтось сказав:
— Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.
Учитель відповів:
— Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?
6
Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:
— Я в цьому не можу ще довіритися собі.
Учитель був задоволений.
7
Учитель сказав:
— Путь не в ходінні... Зійду на пліт і попливу у моря.
Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?
Цзилу, почувши це, зрадів.
А вчитель вів далі:
— От Ю... він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.
8
Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.
Учитель відповів:
— Не знаю.
Але той став знову питати.
Учитель пояснив:
— Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.
— А Цю має людяність?
— Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, — відповів Учитель.
— А Чі має людяність?
— Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.
9
Учитель спитав Цзигуна:
— Хто з вас кращий, ти чи Хуей?
Цзигун відповів:
— Як смію я порівнювати себе з Хуеєм? Хуей, почавши що-небудь одне, вже знає решту десять; а я, почавши що-небудь одне, знаю ще лише про друге.
Учитель сказав:
— Не рівня, я згоден, ти йому не рівня.
10
Цзай Юй заснув серед білого дня.
Учитель сказав:
— Не вирізати візерунка на гнилому суку, стіну з гною не штукатурити. То за що дорікати мені Юю?
Учитель ще сказав:
— Спочатку я спілкувався з людьми так: слухаючи їхні речі, вірив, що виконають обіцяне; та тепер я поводжу себе інакше: слухаючи їхні речі, чекаю, коли виконають. Я так перемінився через Юя.
11
Учитель сказав:
— Мені ще не траплялися тверді, непохитні люди.
Хтось зауважив:
— От Шень Чен.
Учитель заперечив:
— Як може бути він непохитним,
Коли так багато жадає?
12
Цзигун сказав:
— Я не хочу робити іншим того, чого я не хочу, щоб інші робили мені.
— Ци, це для тебе недосяжно, — зауважив Учитель.
13
Цзигун сказав:
— Можна звідати освіченість нашого вчителя, але слів про природу людей і Путь Небесну від нього не почуєш.
14
Цзилу боявся почути щось нове, поки не виконано те, що він почув раніше і повинен був здійснити.
15
Цзигун спитав:
— Чому Кун Освічений дістав посмертний титул «Освіченого»?
Учитель відповів:
— він був кмітливий, полюбляв навчатись і не соромився звертатися за порадою до нижчих, тому його назвали Освіченим.
16
Учитель говорив про чотири чесноти Цзи-чаня, що їх має чеснотливий муж:
— він поводився благоговійно,
З шанобою служив вищим,
Був прихильний до простих людей
І вівся з ними справедливо.
17
Учитель казав:
— От Янь Пінчжун умів із людьми спілкуватися: був ввічливим і зі старим другом.
18
Учитель сказав:
— Цзан Освічений помістив велику черепаху в дім, де капітелі були прикрашені різьбленням у вигляді гір, а стовпчики на поперечинах — малюнком водоростей. Який же в нього був розум?
19
Цзичжан спитав:
— Що був за один міністр Цзивень: він тричі обіймав посаду, не виявляючи радості, і тричі йшов із неї, не проявляючи жалю, і неодмінно повідомляв про виконане на службі новому міністру?
Учитель відповів:
— Це була чесна людина.
— А чи був він людяним?
— Не знаю; як він міг бути людяним?
— А що за людина Чень Освічений? він був власником десяти четвірок коней, але кинув їх, утік, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в інший уділ, сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» — і втік звідти. Прийшовши ще в один уділ, знову сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» — і втік звідти.
Учитель відповів:
— Це була чиста людина.
— А чи був він людяним?
— Не знаю; як він міг бути людяним?
20
Цзи Освічений тричі думав, перш ніж діяти.
Учитель, почувши про це, сказав:
— Досить подумати двічі.
21
Учитель казав:
— Нін Бойовничий поводив себе розумно, коли в країні була путь, і нерозумно, коли в ній не було путі. З ним за розумом зрівнятися можна, за дурістю — ні.
22
Учитель, перебуваючи в уділі Чень, вигукнув:
— Я вертаюсь! Вертаюсь! Мої синки стали зухвалі й фамільярні. Вони досягли всіляких чеснот, але не вміють себе обмежувати.
23
Учитель сказав:
— Старший Рівний разом із Молодшим Рівним не пам’ятали поганого, тому на них майже ніхто не був злий.
24
Учитель запитав:
— Хто сказав, що Вейшен Гао нехитрий? Коли хтось попросив у нього оцту, то він дав його, випрохавши у свого сусіда.
25
Учитель сказав:
— Солодкі слова, ласкавий погляд, шаноба надміру — усе це викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене. Дружити з тим, кого таємно ненавидиш, — таке викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене.
26
Янь Юань і Цзилу стояли перед Учителем. він їх спитав:
— Чому ви не висловлюєте своїх бажань?
Цзилу відповів:
— Я хотів би, маючи повозку, коней і вбрання, підбите хутром, ділитися ними з другом і не досадувати, коли
