Темний ліс - Лю Цисінь
— Докторе Ло, щиро кажучи, я теж здивована цим вибором, — усмішка зникла з обличчя Заїр. — Через це обсяг ресурсів, які ви зможете задіяти для реалізації свого плану, буде обмежений порівняно з іншими трьома обраними. Призначення вас Оберненим було найбільшою авантюрою в історії людства.
— Нехай і так, але все одно були ж якісь підстави для мого обрання!
— Так, були. Опосередковані. Справжню причину вам доведеться з'ясувати самостійно, це я вам уже казала.
— А яка опосередкована причина?!
— Мені дуже шкода, але я не вповноважена вам зараз її повідомляти. Прийде час, і, я впевнена, ви про все дізнаєтеся.
Ло Цзі зрозумів, що домогтися більшого вже не вдасться, тож розвернувся й пішов геть. Лише в дверях згадав, що навіть не попрощався. Озирнувся, Заїр кивнула й усміхнулась, як і тоді, в залі. Але цього разу Ло Цзі вже знав достеменно, що криється за цією посмішкою.
— Мені було дуже приємно знову з вами зустрітися, — мовила Генеральний секретар, — але в майбутньому ви співпрацюватимете безпосередньо з РОЗ і її Головою та звітуватимете лише їм.
— Не надто ви в мене вірите, адже так? — всміхнувся Ло Цзі.
— Я вже казала, що ваша кандидатура — велика лотерея.
— Тоді ви маєте рацію.
— Щодо участі в лотереї?
— Ні, ви праві в тому, що не покладаєте на мене надмірних сподівань.
Ло Цзі вийшов із кабінету, так і не попрощавшись. Відчуття були ті самі, що й під час сесії, після проголошення його Оберненим. Він дістався кінця коридору, спустився ліфтом на перший поверх і через фойє вийшов з будівлі Секретаріату на площу ООН. Кілька охоронців негайно затисли його зусібіч, він їх щосили відштовхнув, але боді-гардів ніби намагнітили, — хоч би куди він рухався, кільце з тіл невпинно переслідувало його. Настав день, і площу заливало сонячне світло; Ши Цян із Кентом підбігли до нього й попросили або якнайшвидше повернутися в будівлю, або сісти в машину.
— Я що, до кінця своїх днів більше не побачу сонця? — звернувся Ло Цзі до Ши Цяна.
— Не в тому річ. Тут відносно безпечно, всі прилеглі райони перевірені й зачищені. Але довкола багато витрі-щак і туристів, і всі вже знають, хто ти такий. А впоратися з натовпом буває складно. Та й тебе, гадаю, це мало тішить.
Ло Цзі роззирнувся довкола: принаймні поки що ніхто особливо не зважав на невеличку групу людей. Він попрямував до будівлі Генеральної асамблеї, з'єднаної з конференц-центром, і швидко повернувся всередину. Цілком звітував собі, куди йде, чого потребує. Знову проминув порожній балкон і від кольорової панелі вітражу повернув праворуч, до Кімнати медитації, зачинив за собою двері. Ши Цян, Кент і охоронці залишилися зовні.
Першою думкою, що спала Ло Цзі перед брилою чистої залізної руди, була така: чи не розбігтися та не розтрощити собі голову об неї, аби покласти всьому край. Натомість чоловік лише розлігся на гладенькій поверхні каменя. Він виявився прохолодним і ніби ввібрав усю втому й роздратування. Ло Цзі відчував тілом твердість руди. На власний подив він згадав запитання вчителя фізики в середніх класах: яким чином ліжко з мармуру зробити таким само м'яким і комфортним, як матрац від «Сіммонс»[25]? Правильною відповіддю було: видовбати в мармурі заглиблення, що повністю повторює форму людського тіла, тоді тиск на поверхню розподілиться рівномірно, й мармур здаватиметься м'яким. Ло Цзі заплющив очі й уявив, як тепло його тіла плавить самородок і утворює каверну, що повторює форми його пліч і спини… Такі думкам допомогли цілком опанувати себе. За якийсь час він розплющив очі й подивився на порожню стелю.
Кімнату медитації обладнав другий Генеральний секретар ООН, швед Даґ Гаммаршельд, який вважав, що поряд із залою Генеральної Асамблеї ООН, де твориться історія і вирішуються людські долі, має бути місце для заспокоєння. Ло Цзі не знав, чи медитував тут хтось із очільників держав або представників ООН, проте Гам-маршельд, який загинув 1961 року в авіакатастрофі, навряд міг подумати, що тут опиниться хтось подібний до цього Оберненого до стіни.
Ло Цзі ще раз обміркував парадокс-пастку, в яку потрапив, і знову дійшов висновку, що розв'язати ситуацію йому над силу.
Тож він замислився про отриману владу. Заїр повідомила, що повноважень і ресурсів у четвірці обраних у нього найменше, та все одно їх було більш ніж достатньо. Головне, що він мав право використовувати їх за власним бажанням і не мусив будь-кому пояснювати свої дії. Насправді важливою частиною його обов'язків є вчинки й поведінка, якомога незрозуміліші для загалу. Будь-які його дії лише посилюватимуть це враження, максимально заплутуючи всіх, — від соратників до ворогів. Це безпрецедентна стратегія в історії людства: всі, хто стояв на чолі автократій, абсолютних монархій давніх часів, теж мали право робити все, що спадало їм на думку, але рано чи пізно вони все-таки мусили пояснювати свої наміри та вчинки.
«Якщо мене наділили такою дивною абсолютною владою, то чому б нею не скористатися?» — подумав Ло Цзі. Перспективи так його вразили, що він підвівся й рвучко сів на своєму кам'яному ложі. Поміркувавши хвильку, зрозумів, що має робити.
Ло Цзі зліз із твердого каменя, відчинив двері й попросив організувати зустріч із Головою РОЗ.
Головою РОЗ нинішньої каденції був росіянин на прізвище Гаранін — огрядний старий із білосніжною бородою. Його кабінет розташовувався на поверх нижче від офісу Генерального секретаря ООН. Коли ввійшов Ло Цзі, Гаранін випровадив за двері кількох людей, які, зважаючи на все, лише щойно ввійшли. Дехто з них був у військовому однострої.
— А, докторе Ло, добридень. Я чув про інцидент за вашої участі, тож не поспішав призначати зустріч з вами.
— Чим зайняті решта Обернених?
— Вони добирають штат із необхідних фахівців. Вам також раджу розпочати роботу якнайшвидше. На початковому етапі пришлю до вас команду радників, щоб пришвидшити запуск вашого проекту.
— Мені не потрібні радники.
— Ну, якщо ви вважаєте, що так буде ліпше… Однак коли знадобиться допомога, завжди можна залучити будь-кого з них.
— Я можу взяти ваші олівець і папір?
— Звичайно.
Не відриваючи погляду від
