Понтиїзм. Казки кінця світу - Олександр Міхед

— Для бариги-контрабандиста дуже і дуже добре.

Макс сміявся разом із нею.

— Давай, спробуй. Може, ще щось мені покажеш, — грайливо сказав Макс.

— Мась, а малому вона не то, не нашкодить?

— Ну, подумай сама. Що Міноборони чи держава хотіли б нашкодити своїм солдатам?

— Що ти мені тут знову пропаганду розвів!

— Дивись. Думаю, пару ковтків нічого не змінять. Ну, ладно.

Вдаючи розчарування, Макс підвівся з ліжка. Маха вагалася лише секунду.

— Давай.

— Точно?

— Точно.

— Тікі тоді не кажи, що я тебе змусив.

— Ні. Я сама хочу. Мене цей напряг реально вже дістав.

Макс із радісною посмішкою п’ятилітнього хлопчака простягнув їй бляшанку.

— Давай за нашого козака.

Маха зробила кілька ковтків і відчула, як втрачає контроль над собою.

Макс швидко допив бляшанку.

— Оце розрив, — тільки і вигукнув він.

І була Маха оголена. Макс фотографував її. Сексу не було. Але було все інше, що є, коли буває секс.

— «Атом». Коли щастя рве на шматки, — разом казали вони і починали сміятися.

Маха була щаслива. Макс теж.

* * *

Маха закінчила розповідь про своє життя. Камера ловила кожен її порух. Режисер і асистентки сиділи мовчки, позиркуючи на жінку, яка була більшою за цю кімнату чи весь телецентр. Вона була Махою, матір’ю, що містила в собі мудрість.

Тиша затяглася. Стрілка годинника перевалила за 12, віщуючи кінець дня.

— У нас жодних запитань до вас. Можливо, лишилося ще щось, що Ви хотіли б додати, Маріє?

Дитина нервово сіпнулася, ніби просячись назовні, у мамині обійми. Маха поклала руки на живіт, інстинктивно захищаючи плід.

Жінка вперше дивилася не на телевізійників. Вона перевела погляд на скляне дуло камери. Її важкі слова були, як цвяхи, забиті в хрест. Чи кулі, що шматують дитячу уніформу.

— Душа і тіло є одне. Що болітиме — душа чи тіло? Що ранять у кожному з нас? Ми всі — частинки більшої задумки божественного бізнес-плану. Що робимо ми тут, лунає там, — Маха повела рукою кудись у бік. Вона виглядала набагато старшою, ніж на вік, зазначений в анкеті.

Сяйво струменіло з неї, як музика, що лине з собору.

Ненависть викривила ніжні лінії обличчя:

— Слухайте сюди. Ви. За те зло, яке ви накоїли, кожного разу, коли на вас нападатимуть вороги, будете ви відчувати муки. Муки, подібні до родових. І так дев’ять поколінь, — сиплим голосом закінчила Маха.

Режисер мовчки вийшов, прихопивши мобільний. За ним швидко вивітрилися інші. Хтось із них кинув:

— Ми зараз, секундочку.

Маха їх не чула. Камера продовжувала знімати.

* * *

Режисер відійшов у глиб коридору і натиснув клавішу виклику:

— Шеф. Це я. Вона в нас. Угу. Нікуди не дінеться. Вона ваша, шеф.

* * *

Маха прикривала живіт однією рукою. Іншою намацувала під сукнею подарунок Макса. Подарунок, який він зробив їй на першому побаченні. Відтоді вона завжди носила його при собі.

Маха намацувала короткий кинджал, зафіксований на підв’язці та надійно прикритий пишною сукнею.

Маха посміхалась і розривала на атоми повітряні замки.

Шлюб

Г.Р. з подякою

Він

Тарантул — уособлення нашого жаху перед павуками. Волохаті лапи, ніби руки знавіснілого мачо, який може дати жінці блаженство. Або задушити її в обіймах.

Як будь-який символічний жах, тарантул має цілком конкретне втілення у чималих особинах, яких нараховується 800 різновидів.

За деякими джерелами, назва «тарантул» походить від італійського міста Таранто. Там колись проживали прибічники культу Діоніса. Своє шаленство і танці вони намагалися виправдати укусами цього павука. Щоправда, окрім назви для павука, ці сектанти лишили по собі ще й танок — тарантелу.

Перші згадки про тарантелу як різновид музичного екзорцизму і тарантулів як розплідників демонізму датуються початком XII ст. Протягом XV—XVII ст. тарантела вважалася єдиним засобом лікування «тарантизму» — шаленства, спричиненого укусом тарантула. Багаторазове відтворення і повторення фігур вар’ятського танцю тривало кілька годин, поки знесилений танцівник не падав на землю і вже на землі продовжував витанцьовувати, простягаючи ноги до небес.

Вік тарантулів сягає 20 років, а розміри часом можуть рівнятися мисці для супу. Чомусь у багатьох випадках саме такою мірою дослідники вимірюють їхню величину.

Очі тарантула дехто порівнює з ковдрою, зшитою з клаптиків. Вісім ніжних очей, спроможних осягнути більше, ніж світ може показати.

Отруйні ікла тарантула розташовані на кінчиках двох волохатих хеліцер, що нагадують пальці. Зазвичай тарантули полюють на цвіркунів, жуків та інших комах. Тарантул чигає на них на майданчику перед ніркою, що його дослідники називають «ареною». Тарантул ліниво чекає нових жертв на своїй арені.

Однак часом і тарантули, як і найсильніші чоловіки, стають жертвами жіночих чар.

Вона

Її звати Pepsis formosa. Вона оса.

Довжина її тіла сягає 5 сантиметрів. Тіло буває різного забарвлення, як і сукні модних колекцій, що перехоплюють осині талії жінок-мисливиць. Кольори попереджають інших — не підходь до мене, будуть проблеми. І нас таких 5000 видів.

Опис її зброї нагадує опис справжнього револьвера. Вона має 8-міліметрове жало. За Шмідтовим індексом болю, що його може завдати жало, у неї ледь не найвищий рейтинг. Сам Шмідт називає відчуття від її жала «засліплюючим, навіженим та шокуюче-електричним». Інший дослідник зауважує, що інтенсивний біль триває близько трьох хвилин, протягом яких «ви не можете нічого робити, тільки кричати». І намагання стримуватися тут не зарадять.

Одначе для людини Pepsis не становить жодної загрози. Першою вона не нападе.

У самиці Pepsis свій інтерес. Своя вища ліга і вищий сенс. Природою їй призначено використовувати самців. Недарма цю мисливицю у світі називають Tarantula Hawk. Гроза тарантулів. Professional hooker і справжня яструбиця у комашиній подобі.

Вони

Коли приходить пора розмноження і створення сім’ї, природа зводить їх разом.

Він — волохатий мачо, знуджений від самотності та парубкування. Він нипає в пошуках самиці, щоби станцювати з нею любовний танок. «Впорснути любовний трунок», як то кажуть. Треба тільки встигнути вчасно забратися, бо після