Понтиїзм. Казки кінця світу - Олександр Міхед

— Ай, хароша. Ох, чудо просто, — вирвалось у Вагіта, коли актриса вкотре продемонструвала своє вміння ховати в роті величезні предмети і органи тіла.

— Та ладно, — тільки й відгукнувся Макс.

— Шо ладно?

— Нічо.

— Нє-нє. Ти мнє скажи. Шо ладно? — піднявся з дивану Вагіт, — Ти шо, хочеш сказать, у тєбя било много і лучше мастєріц?

Макс хотів відмовитися, але Вагіт сказав:

— Атвєчай. Как старший спрашую.

Макс витягнув із кишені смартфон. Зробив кілька кліків і показав Вагіту світлину вагітної Махи. Вона, закинувши руки за голову, зніяковіло посміхалася. У пишній білій сукні Маха лежала на перинах.

Вагіт зачудовано провів пальцем по екрану, і вигулькнуло наступне зображення. Оголена Маха так само лежала на перинах, її вагітне тіло просто сяяло, як утілення ідеального поєднання внутрішньої та зовнішньої краси.

— О-о-о, — тільки і зміг вимовити Вагіт.

— Давай сюди. Не треба цього, давай.

— Тіха ша. Дай старшому пазиріть.

Ледь помітний соромітний трикутник гіпнотизував Вагіта.

Макс забрав у нього свій телефон.

— Ну, тепер ясно. Хєрня всьо ето, — кинув Вагіт, махнувши рукою в бік екрану. — З такой жинкой можна гори звернуть.

— Все, мені пора, — сказав Макс і почав збиратися.

— Давай, давай, — відповів Вагіт.

* * *

Їх було четверо.

Електрошокер паралізував Макса. Смартфон витягнули відразу. Все інше їх не цікавило.

Непритомне тіло Макса закинули в автобус, на якому було написано «Приватне перевезення».

* * *

Маха була щаслива. Вона почувалася великою феєю, якій не вистачає хіба що чарівної палички і лопотіння крил за спиною.

Наближався вечір. Маха чекала на Макса. Його телефон не відповідав. Вона намагалася не хвилюватися.

Маха вдягла свою улюблену сукню — біла, легка і радісна, вона найкраще передавала її відчуття.

Особливого свята не було. Але Маха хотіла поговорити з Максом, «з чоловіком», поправляла вона себе, обговорити новий проєкт, новий повітряний замок.

Маха зайшла до старенької сусідки поверхом нижче. Маха полюбляла пити чай з бабою Любою. Баби Любині смаки і відчуття затерлися. Кольори стали не такими яскравими, і сам смак ніби вигорів під сонцем прожитих років. Баба Люба пила пересолоджений міцний чай із найсолодшим джемом.

Маха по-своєму любила стареньку, і їй подобалося бувати в неї. Квартира бабці нагадувала музей, в якому всі речі були не під щільним шаром пилу, а під прозорою плівкою. Баби Любині старі речі нагадували назавжди втрачений світ.

Вони мовчки пили чай. Маха відчула стривожений порух дитини. Цієї миті у їхній з Максом квартирі четверо чоловіків вибили двері, які з гуркотом звалилися на голови Махи і баби Люби.

До Махи долітали приглушені голоси розлючених молодиків:

— Де ця сучка?

— Тяни цю курву сюда.

— Глянь яка цаца, як розляглася.

Маха встала з-за столу:

— Дочка, ти вже всьо? Так рано, — з розпачем сказала баба Люба.

— Нічого. Я скоро повернуся, — голосно прошепотіла Маха і поцілувала стареньку в щоку.

— Ох, Машенька.

Маха обережно спускалася пожежними сходами. Малюк із будинку навпроти вагався, чи промовляти на ніч молитву, чи, мо’, Бозя нічо не скаже, якщо раз пропустити. Але білий привид молодої жінки, що повільно спускався повітряними сходами, швидко змусив його згадати всі завчені молитовні слова.

Міліція, таксі, швидка, маршрутки — все належить їм. Її відразу вирахують.

Є тільки один вихід.

— І надія, що таких дуреп, як я, хватає, — вголос додала Маха.

* * *

Вона перебирала в пам’яті об’яву про знімання нової документальної передачі «Видатні жінки нашого краю»:

«Якщо ти сильна, ділова і незалежна жінка зі складною долею, то приходь до нас і розкажи про себе всій країні! Чекаємо тебе на наших кастингах!»

— Я сильна, ділова і незалежна. У мене складна доля. І я вам зроблю, суки, — і далі знову, ніби віршик-лічилку, почуваючись маленькою дівчинкою у хижих, злих хащах міста, — сильна, ділова і незалежна.

Біла пишна сукня і рішуча тверда хода змушували перехожих думати, що перед ними наречена, яка втекла в останню мить.

Маха чимраз гучніше вимовляла слова, тільки би не почути запитання своєї свідомості.

Що з Максом?

Де він?

І чому вони казали: «Глянь, як розляглася?»

— Атом, — сказала Маха і зупинилася.

«Атом» і був відповіддю на всі запитання.

* * *

Кілька тижнів тому у них із Максом видався щасливий вечір — партію розпродали повністю, Вагіт дав премію. Коротше, причин для святкового вечора вистачало.

Маха була щаслива. Макс закидався коньяком.

Маха полюбляла фотографуватися. Десь у глибинах своїх фантазій вона мріяла колись стати не просто фотомоделлю. Це було надто просто. Про це й так усі дівки мріють. Вона хотіла бути музою для справжнього художника. Не маючи художника, якого можна було надихати, Маха часом розпаляла фантазію свого чоловіка, приймаючи різноманітні звабні пози на їхньому ліжку, вкритому пухкими подушками.

Макс фотографував її на смартфон. Алкоголь і Маха робили своє — чоловік розпалявся, але дружина не хотіла роздягатися для продовження фотосесії.

Макс потягнувся до своєї торби. Витягнув бляшану банку і простягнув дружині.

— «Атом», — прочитала вона вголос назву на етикетці ядучого кольору. — Що це?

— Це просто бомба. Новий розслабляючий енергетик.

— Тобто?

— Спеціально розроблений для нашої армії. Поставки почнуть найближчим часом. Партію лівака і нам завезуть, спробуємо разом із лахами парити.

— Що воно робить?

— Ну, уяви. Солдат в окопі сидить. Сидить і сидить. Напруга не одпускає. От-от може щось начаться. А воно не начинається. Так хоч хто з ума зійде.

Макс бере у неї бляшанку і ніби в рекламі плавно показує.

— Аж раптом він згадує про новий енергетик «Атом», розроблений спеціально для нього. — Макс із рекламною посмішкою відкриває бляшанку. — Губи солдата ніжать маленькі бульбашки, що вибухають у напої…

— Ох і заговорив, — із муркотінням прошепотіла Маха.

— …Солдат вдихає запах «Атома» і почувається, як удома. Мертвотний окоп проростає травою. Замість вибухів і пострілів долітає спів пташечок. Солдат робить іще один ковток і відчуває, як його тіло наливається любов’ю до батьківщини, його обов’язок перед державою стає таким сильним, як і подружній.

Макс зробив акторську паузу і з блискучою посмішкою сказав:

— Жодна кола не дасть вам відчуття любові до рідної землі та поваги до своїх батьків і старших. «Атом» — порви своїх ворогів на шматки.

Маха