Мама для дочки рятівника - ліліанаа

Ми вже сиділи за столиком у одному з найкращих ресторанів ЛА. Весь час я ловила погляди Картера на собі та багато приємних компліментів.

 - Якщо чесно, я ніколи не запрошував дівчину на побачення. На справжнє побачення, раніше це були лише якісь прогулянки. - я легко посміхнулася.

 - Зараз це немає значення, ти запросив мене на справжнє побачення і мені справді все подобається. - сказала я та він посміхнувся.

 - Скільки разів потрібно мені тебе запросити на побачення, щоб ти змогла дати шанс нам? - запитав він і торкнувся моєї руки. Я легко посміхнулася його дотику.

 - Не менше трьох Картере, я хочу зрозуміти тебе. Що ти безпечний, що тобі можна цілком довіритися і ще багато всього. Це не обов'язково щоб був якийсь ресторан, нехай це буде просто прогулянка по парку чи похід в кінотеатр. Теж саме банальне приготування вечері. Ти ж не гірше від мене знаєш, що всі стосунки будуються на довірі, а між нами вона така ж тонка як волосся. - він стиснув мою руку і на його губах з'явилася посмішка.

 - Мені подобається твоя відповідь. Я не буду тобі сидіти розповідати який я хороший та правильний, ти з часом сама все побачиш. Побачиш мене хорошого і поганого, радісним і злим, сильним чи слабким. - коли ми доїли свої страви, Картер розплатився за нашу вечерю та ми вийшли на вулицю й сіли в машину, рушивши додому.

 - Відвези мене в мою квартиру, я хочу щоб сьогодні ми залишилися на одинці. - сказала я й глянула на нього.

 - Як побажаєш, мій телефон у тебе тому, якщо то телефонуй не дивлячись на час. Добре? - він швидко глянув на мене і знову на дорогу.

 - Добре. - я повернула свій погляд у вікно зі своєї сторони і спостерігала за нічним містом.

 - Ти любиш вечірні прогулянки? - раптом запитав мене чоловік і я глянула на нього.

 - Люблю, це досить романтично і атмосферно. Я віддала все, аби в майбутньому зі своїм чоловіком чи хлопцем прогулюватися вночі. - тихо сказала я не відводячи від нього погляду.

 - То може прогуляємося? - запропонував він і я широко посміхнулася.

 - Ти зараз серйозно? - з вогником в очах я дивилася на нього.

 - Так, всі мої дії до тебе абсолютно серйозні. - він зупинився та вийшов відкрив мені двері і простягнув руку. Я посміхнулася і взяла його за руку вийшовши з машини, він міцніше стиснув мою руку в своїй і повів мене тихою алеєю. Ми обоє мовчали насолоджуючись тишею.

 - Картере, мене турбує одне питання. - сказала я тихо і він зупинився глянувши на мене.

 - Яке? - він взяв мене за другу руку і дивився на мене.

 - Мама Ейворі. Якщо ми зможемо почати будувати сім'ю, то вона не потурбує нас? - я знала, що йому ця розмова буде не приємною, але я маю знати це, якщо хочу бути з ним разом.

 - Саманта абсолютно не бажає бачити мою дитину, вона їй не потрібна. Вона її не хотіла. Ейворі навіть не бачила її ніколи і не побачить, я трупом ляжу, але не дозволю Саманті підійти навіть на метр до моєї дочки. - я відчула тиск його рук на свої і забрала руки. Я обняла його шию руками.

 - Картере, пробач мені, що змусила згадати це. - прошепотіла я і відчула його руки на собі.

 - Ти повинна це знати, якщо ти станеш моєю дівчиною то я обов'язково тобі розкажу все. - ми гуляли по алеї годину точно. Мовчали. Я відчувала, що від мого запитання у Картера зник настрій, але провини я не відчувала. Зупинивши хлопця, я стала перед ним і поклала руки на його груди. Я дивилася на нього отримуючи потоки тепла від його тіла яке притискалось до мого, а його руки міцно обіймали мою талію.

 - Вже пізно. Я відвезу тебе додому. - сказав він, я поклала голову на його плече і покрутила головою.

 - Ні, я..я хочу бути цієї ночі з тобою. - прошепотіла я відчуваючи як червоніють мої щоки.

 - Авенні.. - я відчула радість в його голосі і сама трохи посміхнулася. Через 20 хвилин ми зайшли в його будинок, я глянула на чоловіка навпроти і легко посміхнулася йому.

 - Вперше в житті я так захоплююсь вродою дівчини. Ти мов богиня яка зійшла з небес до простого грішника-мене. - я зняла свої туфлі і підійшла до нього. Відірвавши погляд від його очей, я глянула на його губи і торкнулася своїми губами до його. Те як він заволодів моїми губами забравши контроль наді мною стало солодкою смертю. Так, мені подобається цей чоловік. Я закохалася в нього по самі вуха не розуміючи того сама. Він відсторонився від моїх губ і торкнувся чолом мого тримаючи мене в обіймах.

 - Авенні, мені вже не здається, що мої почуття до тебе це проста симпатія. - тихо пробурмотів він і притиснув до себе.

 - Я думаю, що я відчуваю теж саме, що і ти. - він глянув на мене так наче сказала, що я прилетіла з планети інопланетян.

 - Тобто ти закохалася у мене? - перепитав він все так само дивлячись на мене.

 - Так. - одне тихе слово вилетіло з моїх вуст, яке так ощасливило Картера. Він закружляв зі мною в обіймах і ми обоє засміялися.

Картер пустив мене першу в душ, а після мене пішов сам. Я готувалася вже до сну, як в мої двері постукали.

 - Прийшов побажати тобі солодких снів. - я легко посміхнулася його словам і він пройшов у кімнату.

 - Я теж хотіла зайти до тебе побажати солодких снів, але ти опередив мене. - він посміхнувся.

 - М, тоді солодких снів Авенні. - сказав чоловік і дивився на мене.

 - Солодких снів, Картере. - ще хвилину простоявши він вийшов з кімнати і я почула як двері його спальні зачинилися. Я лягла в ліжко і довго не могла заснути, крутилася, думала про те, що зізналася Картеру. Я різко скинула з себе ковдру і вийшла з кімнати попрямувавши до Картера. Тихо зайшовши до нього я підійшла до ліжка і глянула на чоловіка. Він міцно спав, його волосся було смішно скуйовдженне. Я акуратно лягла в його ліжко і притиснулася до його гарячого тіла. Я відчула як він обійняв мене і торкнувся губами до мого волосся.

 - Авенні, ти прийшла..- тихим сонним голос промовив Картер.

 - Прийшла бо хочу бути тут з тобою, а не в іншій кімнаті. - він лише міцніше мене обійняв і знову заснув. Його теплі, сильні, чоловічі обійми мене швидко заколисали як дитину.