Твори в 4-х томах. Том 4 - Ернест Міллер Хемінгуей

1919

На початку року Хемінгуей повертається до США. 22 січня американська газета «Сан», а також деякі інші газети вміщують інтерв'ю з першим пораненим американцем, що повернувся з Італії, — Ернестом Хемінгуеєм. Весну, літо і осінь Хемінгуей живе на озері Валлун-Лейк. В кінці року виїздить до Канади, в Торонто, як репетитор сина комерсанта Р. Коннейбла.

1920

У лютому Хемінгуей стає позаштатним кореспондентом газети «Торонто дейлі стар». Протягом 1920 р. надрукував 15 статей і нарисів на місцеві теми.

1920

Літо Хемінгуей перебуває на озері Валлун-Лейк. Восени переїздить до Чікаго, де працює в журналі кооперативного товариства «Кооперейтів коммонуелс». Знайомиться з Шервудом Андерсоном, що на той час вже був відомим письменником.

1921

Влітку залишає журнал «Кооперейтів коммонуелс», продовжує друкуватися в «Торонто дейлі стар».

У вересні одружується з Хедлі Річардсон, молодою піаністкою родом із Сен-Луї, з якою познайомився через родину Андерсонів. У грудні, домовившись про посаду позаштатного європейського кореспондента «Торонто дейлі стар», Хемінгуей з дружиною відпливають до Франції через Іспанію.

1922

Хемінгуей з дружиною оселяються в Парижі. Знайомляться з англійськими, американськими, французькими письменниками і літераторами. Приятелюють із Сільвією Бійч, чия книгарня «Шекспір і компанія» була своєрідним літературним осередком. Хемінгуей багато працює — пише оповідання, вірші, починає роман.

У квітні — травні Хемінгуей виїжджає на Генуезьку економічну конференцію. Як кореспондент бере участь у зустрічах з політичними діячами, зокрема з керівниками радянської делегації — Г. В. Чичеріним та М. М. Литвиновим. Перші ж зустрічі з Муссоліні й італійськими фашистами викликають у нього глибоку відразу до фашизму. До «Торонто дейлі стар» Е. Хемінгуей посилає близько 20 кореспонденцій, але газета вміщує далеко не всі матеріали, що надходять від нього.

В кінці вересня, посланий газетою «Торонто дейлі стар» до Малої Азії і на Балкани, Хемінгуей проходить дорогами недавньої греко-турецької війни; стає свідком відступу грецької армії і вигнання турками грецького населення зі Східної Фракії: ці трагічні враження лишають глибокий слід у свідомості молодого письменника.

У листопаді—грудні та сама газета посилає Хемінгуея до Швейцарії на Лозаннську конференцію. Своєрідні підсумки лозаннським спостереженням підведено у серії портретів-нарисів політичних діячів, що були опубліковані в «Торонто дейлі стар».

Наприкінці року, їдучи до Хемінгуея в Швейцарію, дружина зібрала в Парижі всі його рукописи (18 оповідань, 30 віршів і розпочатий роман), щоб він під час відпустки міг спокійно попрацювати. Валізу з рукописами вкрадено на Ліонському вокзалі, і їх так і не було знайдено.

1923

У січні Хемінгуей знову працює кореспондентом на Лозаннській конференції. Повернувшись з Лозанни, збирається у відрядження до СРСР. Але газета з невідомих причин скасовує це завдання.

У березні Хемінгуей за завданням своєї газети їде до Німеччини і друкує серію статей про становище в окупованому Рурі. Молодий письменник зосереджується на літературній праці, готує до друку першу збірку своїх творів.

У червні—липні Хемінгуеї подорожують по Італії, Іспанії, Швейцарії і Німеччині. Хемінгуей ближче знайомиться з життям спустошеної повоєнної Європи.

У липні тиражем 300 примірників у американського літератора-видавця Р. Мак-Елмона вийшла перша книжка письменника «Три оповідання і десять поезій».

У серпні подружжя Хемінгуеїв повертається до Торонто. В жовтні у них народжується син — Джон Хедлі Ніканор Хемінгуей.

Хемінгуей далі працює кореспондентом «Торонто дейлі стар», але така робота, та ще й у провінційній газеті, не може задовольнити молодого письменника. Він вирішує їхати до Європи, щоб присвятити себе виключно письменницькій праці.

1924

У січні в маленькому паризькому видавництві «Три гори» тиражем 170 примірників виходить друга його книжка — «За нашого часу». Тоді ж Ернест Хемінгуей з дружиною й сином відпливають з Монреаля до Парижа. Там вони оселяються в Латинському кварталі; долаючи матеріальні труднощі, Хемінгуей самовіддано працює. Його твори з'являються в різних журналах — вірші й оповідання в «Трансатлантік ревю», що видає Форд Медокс Форд (деякий час Хемінгуей безкоштовно допомагає редагувати цей журнал); інші вірші в «Поетрі», «Літтл ревю», в німецькому «Квершнітті».

Липень подружжя Хемінгуеїв перебуває в Іспанії, відвідує фієсти й кориди.

Зиму наступного року Хемінгуеї живуть в Австрійських Альпах, де письменник напружено працює і займається лижним спортом.

1925

У квітні, завдяки рекомендації молодого, але вже відомого письменника Ф. С. Фіцджеральда (твори Хемінгуея йому показав критик Едмунд Уїлсон), Хемінгуею запропоновано друкуватися у видавництві Чарлза Скрібнера. Шервуд Андерсон допомагає одержати аналогічну пропозицію від видавництва «Боні енд Ліврайт». Саме цю пропозицію і прийняв Хемінгуей. Того ж року в Парижі відбулося особисте знайомство Хемінгуея з Фіцджеральдом.

У липні Хемінгуей з дружиною і друзями їде до Іспанії. Знайомиться з видатним матадором Каетано Ордоньєсом і відвідує його кориди в Памплоні, Мадріді і Валенсії. Тут, у Валенсії, в кінці липня і було розпочато роман «І сонце сходить» («Фієста»). У вересні було завершено його перший варіант.

У жовтні «Боні енд Ліврайт» видає поширений варіант збірника «За нашого часу» тиражем 1335 примірників.

Перервавши роботу над «Фієстою», Хемінгуей створює пародійну повість «Весняні води». Але видавництво «Боні енд Ліврайт» відмовляється друкувати пародію на одного з своїх кращих авторів — Шервуда Андерсона. Угоду було розірвано, і Хемінгуей відтоді видає свої твори у «Скрібнерс», працюючи з редактором Максуеллом Перкінсом, який на все життя став його близьким другом.

1926

У травні в Нью-Йорку виходять «Весняні води». В цей час у видавництві знаходився уже й рукопис «Фієсти», який видано в жовтні. Зиму подружжя Хемінгуеїв живе в Австрійських Альпах, у Шрунсі.

1927

У січні письменник розлучається з Хедлі Річардсон. У березні здійснює подорож по Італії, внаслідок якої було написано оповідання «Che ti dice la patria?» — один з перших антифашистських творів Хемінгуея. У травні одружується з багатою американкою Полін Пфейфер, що деякий час працювала кореспонденткою журналу «Вог» у Парижі.

У жовтні в Нью-Йорку виходить збірка «Чоловіки без жінок».

В американській і англійській пресі з'являються схвальні рецензії, журнали друкують нові його оповідання.

1928

На початку року Хемінгуей повертається до США і через якийсь час обирає місцем свого постійного перебування селище Кі-Уест у штаті Флоріда. Тут дружина письменника Полін Пфейфер орендує дім, де вони оселяються.

У червні народжується другий син Хемінгуея Патрік.

В грудні в Оук-Парку застрелився батько письменника Кларенс Хемінгуей. Причиною самогубства були фінансові труднощі і хвороба. Для Е. Хемінгуея це було великим ударом, він терміново виїздить до Оук-Парку.

Згодом письменник завершує перший варіант роману «Прощавай, зброє», задуманого в Парижі.

1929

У квітні Хемінгуей з родиною вирушає до Парижа, де читає коректуру роману «Прощавай, зброє» й доопрацьовує його остаточно. Фінальну сцену, скажімо,