Другий чоловік, Ларрі Трамблі

— Ти тепер задоволена? Ти ж бачиш моє справжнє бажання?

— Самюелю, зупинися!

Він щосили стискає її за шию.

— Розплющ широко очі, дивись до кінця на моє єдине справжнє бажання.

Папуга в клітці спокійно дивиться на останні конвульсії Мадам.

Просторе вбрання кольору іржі

Самюель швидко йде. Йому хочеться бігти, але важка клітка, яку він тягне з собою, заважає. Він думає про свого батька. Посміхається. Він не повторить його шлях. Коли близько опівдня добирається до великої площі, сходить сьомим потом.

Цей день на ринку схожий на будь-який інший. Він упізнає в натовпі жінок, яких бачив тут увесь цей час. Одні продають, інші купують. А дехто їсть і п’є на ходу чи спершись на імпровізовані стійки. Їхні розмови дзвінко лунають у гарячому повітрі, обважнілому від запахів, що підіймаються з розкладок. Осколки музики вириваються з відкритих дверей магазинчиків. Самюель простує до парку навпроти малесенької перукарні для чоловіків, куди він зазвичай ходить стригтися. Змучений, він ставить клітку на вигорілу траву й знімає синю бавовняну накидку, якою та накрита. Він дивиться на сонце, що стоїть високо в небі.

Тиша наступає не відразу. Їй потрібен якийсь час, щоб оволодіти натовпом. Жінки потроху кидають свої справи, перестають торгуватися, перестають жувати хліб і пити воду. Навколо Самюеля й клітки формується півколо. У цю мить навіть птахи змовкли.

Вони дивляться. Жінки дивляться на те, що в клітці. Продавчині на стомлених ногах у своїх поношених бавовняних платтях, старі баби зі своїми кошиками на коліщатах, більш заможні господині зі своїми бездоганними, незважаючи на спеку, завивками, школярки, які виходять з уроків у своїх коротких спідницях, — усі дивляться на одне й те саме, очі вилазять їм на лоба. Всі вони дивляться на голову в клітці, яка, навзаєм, дивиться на них погаслим поглядом.

Повільно підходить пес, нюхає клітку, злизує трохи крові. Самюель ногою відганяє його. Жінки не рухаються, не розмовляють, ледве дихають. Самюель відчиняє клітку й витягує голову Мадам, яку тримає, наче власне серце. Через якийсь час жінка, єдина у сонцезахисних окулярах, відкриває сумку. Дістає звідти цукерку й старанно знімає кольорову обгортку, перш ніж піднести її до своїх нафарбованих губ. Інша кидає в нього запаленою сигаретою. Самюель ухиляється, робить крок до жінок. Однією рукою оголює своє обличчя. Вони вперше зустрічаються поглядами. Самюель помічає, що на шиї кожної виблискує маленький ключик.

Сховавшись у тіні величезного тамаринду, кілька чоловіків здалеку спостерігають за подіями. Вони знають, на що чекати Самюелеві.

Перший удар палицею він отримує ззаду. Цвяхи на кийку рвуть тканину просторого одягу й проникають у спину. Самюель випускає з рук голову, яка котиться по траві. Він обертається. Юна дівчина із закривавленою палицею в руках приєднується до жіночого гурту, який вітає її оваціями. Він упізнає ту, яка лише два дні тому продала йому медовий торт, куплений з нагоди повернення Мадам і Малюка.

Гомін бринить, як пісня, тихо повторюють його ім’я. Хтось вимовив його, як зізнання, може,той старий чоловік, який підстригає йому бороду.

Жінки наближаються, замикають коло довкруг Самюеля. Вони кидаються на нього, збивають з ніг, здирають з нього одяг. Йому вдається підвестися. Він голий. Біля його ніг розідрана важка тканина лежить зловісною плямою.

Жінки стежать поглядами за краплями поту, що стікають з його бороди, падають на торс, стегна, волосся на лобку. Вони нагадують йому сусідку з його дитинства, яка шпигувала за ним, коли він робив фізичні вправи.

Праве коліно підгинається, він на коротку мить нахиляє голову. Коли ж підводить її, отримує другий удар просто в обличчя. Самюель думає про Малюка, який уже має бути далеко, подалі від фурій, що кидаються на нього.

Сховавшись у вагоні, що віддаляється від міста, хлопчина дивиться, як рухається стрілка годинника з жовтого золота. Над поїздом летить папуга.