Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

візиту до Німеччини пан Незабудко ще довго дивувався, чому там так багато вулиць і міст називаються однаково — як не «айнбан-штрасе», то «аусфарт», аж поки хтось не пояснив йому, що «айнбанштрасе» у перекладі означає «односторонній рух», а «аусфарт» — з’їзд із автобана. На пасіці пан Незабудко з великим задоволенням доглядає за 33 вуликами бджіл, у чому йому допомагає сусід, не менш затятий пасічник. Разом із дітьми Юліан Йосипович виготовляє фігурки з воску. Останнім часом він ліпить серію ляльок, схожих на Барбі та Кена, але називає їх Тарасом та Лесею. Пан Незабудко вважає, що рано чи пізно настануть часи, коли відмінникам, які закінчують школу, замість відзнаки даватимуть схожих ляльок і звання почесного Тараса та почесної Лесі. Власних дітей, хлопчика та дівчинку, Юліан Йосипович також хотів назвати цими двома найбільш українськими, на його думку, іменами, але дружина була проти, і дітей назвали Ганна-Марі та Петро-Жан. В Україні дітей кличуть просто Ганною та Петром, за кордоном Марі та Жаном, щоб вони в кожній культурі почувалися природно.

Навесні, восени і взимку Юліан Йосипович ходить у довгому чорному пальті й капелюсі з широкими полями, носить довгі, майже козацькі вуса. Його зріст перевищує двометрову межу, він сутулиться, часто робить різкі рухи, багато курить і трохи схожий на діяча українського руху за кордоном, але без вишиванки.

Вірші наш головний редактор пише переважно у вільний від роботи час. Хоча часом муза приходить до нього у не дуже відповідний момент, наприклад, під час редакційної наради. У таких випадках він після написання читає вголос свій новий твір. Мені запам’ятався лише один вірш із серії «Нарадна»:

СЕНТИМЕНТАЛЬНЕ Кохав я дівчину, цицату, мов теличка Стриміла грудь її в далеку синю даль З коси звисала бруднувата стрічка А в погляді її росла печаль Та дівчина-доярка мала дупу Таку, що втратить можна всякий сон Смачний був борщ, вареники і зупа А дупа заміняла випивон Кохання квітло, наче день весняний Злились серця, напружились тіла Затримка в мене тіпа, слиш, коханий, Сказала дівчина, і вся любов пройшла Мораль ізвідси лізе ненарошна Кохайсь з умом у дні, коли «не можна» Хто приймає рішення, або Соломон Айвазовські

Його посаду в газеті визначити доволі складно. Це прізвище ніколи не з’являлося у вихідних даних поряд із прізвищами інших штатних співробітників, тижневим накладом газети і номером друкарського замовлення, не зазначається воно і в жодних фінансових, рекламних чи інших документах КРІСа-2. Якщо вірити паперам, людина на ім’я Соломон Айвазовські (як корінний галичанин, він категорично відмовляється називати своє по батькові, адже ця традиція була штучно і насильницьки принесена на наші землі у радянські часи), не має нічого спільного з єдиною, а тому і найкращою щоденною газетою нашого міста. Хоча насправді він вирішує все, часом навіть більше, ніж пан Незабудко. Пан Айвазовські з’являється у редакції несподівано, короткими набігами, які тривають від кількох хвилин до півгодини, і встигає вникнути в усі поточні редакційні проблеми.

Коли ми випускали перший «пілотний» номер, Соломон Айвазовські підійшов до мене, коротко привітався і сказав:

«Існує тенденція до оптимізації позиціонування нашого продукту щодо рейтингової шкали», — і це означало, що ми повинні підняти наклад газети за допомогою найкращої у місті телепрограми. Потім додав: «Оптимізація повинна пройти шляхом переорієнтації на індивідуальні особливості генетично закладених типів мислення».

Тобто потрібно знайти індивідуальний підхід до кожного читача, яких пан Айвазовські поділяє на три категорії відповідно до типів мислення:

категорія перша: люди, які дивляться телевізор щодня, або константні реципієнти;

категорія друга: люди, які дивляться телевізор час від часу, або ж реципієнти періодичні;

і категорія третя, вона ж остання: люди, які ніколи не дивляться телевізор, вони ж потенційні реципієнти.

— Оце про потенцію я не згоден, — пожартував пан Незабудко, коли Соломон Айвазовські висловлював свою теорію, але отримав у відповідь погляд достатньо промовистий, щоб прикусити язика.

Аби задовольнити «константних реципієнтів», необхідно вмістити у телепрограмі «превалюючий максимум інформації», у якій «не обов’язково позиціонувати домінанти». Тобто інформації повинно бути якнайбільше, а читачі самі розберуться, які фільми та передачі їм дивитися.

Для «періодичних реципієнтів» важливим є «позиціонувати домінанти», тобто загострити увагу на особливо цікавих фільмах чи передачах. А для реципієнтів потенційних потрібно «змінити векторність» їхніх зацікавлень і залучити до перегляду телепередач, а через це і до читання нашої газети.

У майбутній телепрограмі планувалося подавати програму 25 телеканалів (превалюючий максимум інформації) замість традиційних 3 у інших виданнях, виділяти жирним, напівжирним, курсивом або друкувати на сірому фоні все, що мало б викликати підвищену цікавість (позиціонувати домінанти). Крім того, подавати програми каналів сателітарного телебачення мовами оригіналу, тобто українською, російською, польською, англійською і німецькою. Останнє мало би «змінити векторність» зацікавлень групи людей, яка вважає читання програми телебачення надто примітивною формою проведення вільного часу.

Розміщення тексту телепрограми на сторінці мало б виглядати таким чином, щоб усі передачі, які йдуть в один час, візуально розміщувалися в одному горизонтальному рядку. Перший рядок — 07.00, другий рядок — 07.01, і так аж до 05.03, цілодобова трансляція не влазила на розроблений макет сторінки. Сортувати тексти телепрограм усіх 25 телеканалів мовами оригіналу доведеться вручну, і займатися усім цим буду я