Метелик над річкою - Шайна Даймонд
Попри те, що прибирання опалого листя максимально убезпечило мене від контакту з хробаками, жуками, павуками і навіть метеликами, до яких після недавнього нічного жахіття у мене теж розвинулася неприязнь – настрій мій і через півтори години не покращився.
Особливість саду моєї покійної бабусі полягала в тому, що він хоч і не був дуже великий за розмірами, але росла у ньому всяка всячина.
Серйозно, я б не здивувалася, якби, зазирнувши у найближчі зарослі – побачила раптом венерину мухоловку або ще якусь тропічну дивовижу. А тоді я раптом сумно усміхнулася думці, що якщо покійна бабця не вешталася десь напідпитку у сумнівній компанії, то знайти її можна було тільки серед оцих лякаючих своїм різноманіттям рослин.
Вражає, як у її душі уживалися любов до хмільних посиденьок та садівництва. Згадуючи це, я увімкнула плеєр гучніше і продовжила згрібати листя докупи, точніше – у п’ять майже рівних куп вздовж паркану. Улюблена музика відволікала і я майже раділа тому, що мама працювала далеко від мене і ми не могли б нормально балакати.
Та й про що нам говорити?
Мої книги… Її студентів…
Мамині студенти обожнювали мої книги, але навіть це з роками зовсім нас не зблизило і не допомогло краще порозумітися.
Ми говорили одна одній «люблю» на Різдво й дні народження. Хіба цього не достатньо? Хіба це не показник гарних родинних стосунків?
Я не одразу почула, що мама кличе мене, тому їй довелося кинути у мій бік розколотий пластиковий горщик для квітів і ще один такий горщик, тільки вже цілий, – перш ніж я звернула на неї увагу і витягла навушники. Мама замахала обома руками, щоб впевнитися, що я точно її чую і гукнула:
– Доню, принеси, будь ласка, пакунок ґрунту для рослин з комірчини. Він не важкий і там тільки один лишився… Я думала, що двох мені вистачить, але…
Я енергійно закивала у відповідь, на ходу відкинувши граблі і рушивши в бік будинку. Хоч мама і говорила голосно – я не всі слова розчула, проте вловила суть: їй потрібен ґрунт для рослин!
Що ж – одна нога тут…
