Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький

Салатіель був батьком Малакіеля й дідом Зафеда, який жив у Єрусалимі, коли Неємія був правителем міста. Єврейські жінки й дівчата не були особливо привабливими, перевагу віддавали моавитянкам і аздотанкам. Зафед узяв за дружин двох аздотанок. Неємія прокляв його, натовк кулаками й, як навіть сам той святий чоловік говорить у своїй історії, вирвав у нього жменю волосся з бороди. Однак Зафед у своїх записках радить своїм нащадкам, щоб зовсім не зважали на думку євреїв, коли їм подобаються якісь інші жінки.

Зафед був батьком Наасона, дідом Елфада, прадідом Зоровіта, який був батьком Елухана й дідом Узавіта. Цей останній жив у ті часи, коли євреї почали бунтувати проти Маккавеїв. Узавіт за характером своїм був проти війни, тому зібрав усе, що мав, і укрився в Казіаті, іспанському місті, населеному в той час карфагенянами.

Узавіт був батьком Йонафана й дідом Каламіеля, який, дізнавшись, що на батьківщині вже спокійно, повернувся до Єрусалима, однак зберіг свій дім у Казіаті та інші володіння, які набув свого часу в околицях того міста. Ти пригадуєш, що за часів вавилонської неволі наш рід розділився на дві гілки. Глава старшої лінії, Йоседек, був шанованим і побожним ізраїльтянином, і всі нащадки пішли за його прикладом. Я не розумію, чому між обома лініями виникла така запекла ворожнеча, що старша повинна була перебратися до Єгипту й там присвятити себе служінню Богові Ізраїлю в храмі, збудованому Онією. Ця лінія вигасла, а радше затрималась на особі Агасфера, відомого як Вічний Жид.

Каламіель був батьком Еліфата, дідом Еліазіба й прадідом Ефраїма, за часів якого імператор Каліґула надумався поставити свою статую в Єрусалимському храмі. Зібрався весь синедріон; Ефраїм, який теж входив у його склад, вважав, що в храмі слід помістити не тільки статую імператора, але й статую його коня, який вже був консулом; однак Єрусалим збунтувався проти проконсула Петронія, і імператор відмовився від свого наміру.

Ефраїм був батьком Небайота, за часів якого Єрусалим повстав проти Веспасіана. Небайот не чекав, як все повернеться, і переїхав до Іспанії, де, як я вже казав, ми мали значні маєтки. Небайот був батьком Йосифа, дідом Сімрана й прадідом Рефайї, який був батьком Іємії, а той став придворним астрологом Ґундеріка, царя вандалів.

Іємія був батьком Есбана, дідом Уза й прадідом Єримота, який був батьком Аматота й дідом Альмета. За часів цього останнього Юсуф бен Тахер вступив в Іспанію, щоб підкорити країну й навернути народ у мусульманство. Альмет з’явився перед мавританським вождем з проханням, аби йому було дозволено перейти у віру Пророка.

— Ти, мабуть, знаєш, мій друже, — сказав йому вождь, — що в день Страшного суду всі євреї будуть перетворені в ослів і переноситимуть вірних до раю; і якби ти перейшов у нашу віру, нам могло б колись забракнути в’ючних тварин.

Ця відповідь була не надто ґречною, однак Альмет втішився прийомом з боку Масуда, брата Юсуфа. Масуд залишив його при собі й посилав з різними дорученнями до Африки і Єгипту.

Альмет був батьком Суфі, дідом Ґуні й прадідом Іссера, який був батьком Шаллума, першого сарафа, або скарбника при дворі Махді. Шаллум оселився в Кайруані й мав двох синів — Магіра і Магаба. Перший залишився в Кайруані, другий же переїхав до Іспанії, поступив на службу Кассар-Ґомелесів і підтримував зв’язки між ними та Єгиптом і Африкою.

Магаб був батьком Йофелета, дідом Малкієля, прадідом Бехреза й прапрадідом Дехода, який був батьком Сагамера, дідом Суаха, прадідом Агії, прапрадідом Бера, у якого був син Абдон. Абдон, бачачи, що маврів виганяють з усієї Іспанії, за два роки перед здобуттям Ґранади перейшов у християнську віру. Сам король Фердинанд був його хрещеним батьком. Однак, незважаючи на це, Абдон залишився на службі Ґомелесів, у старості зрікся назарейського Пророка й повернувся до віри предків.

Абдон був батьком Мехрітала й дідом Азаеля, за часів якого Біллях, останній законодавець жителів печер, убив Сефі.

Одного дня шейх Біллях наказав прикликати Азаеля й сказав йому так:

— Ти знаєш, що я убив Сефі. Пророк призначив йому цю смерть, бажаючи повернути халіфат родові Алі. Тому я утворив союз, що складається з чотирьох родин: Єзидів у Лівані, Халилів у Єгипті й Бен-Азарів у Африці. Старійшини трьох названих родин прирікають за себе й своїх нащадків, що кожні три роки присилатимуть по черзі в наші печери чоловіка відважного, мудрого, який знає світ, обачливого й навіть хитрого. Його обов’язком буде нагляд за тим, чи все в печерах перебуває в належному порядку, а в разі порушення приписів він матиме право убити шейха, шістьох старійшин родів, одне слово, усіх, хто виявиться винним. У нагороду за свою службу він дістане сімдесят тисяч злитків чистого золота, тобто, якщо рахувати по-вашому, сто тисяч цехінів.

— Могутній шейху, — відповів Азаель, — ти назвав тільки три родини, а яка буде четвертою?

— Твоя, — відповів Біллях, — і ти отримуватимеш за це щорічно тридцять тисяч злитків золота, однак мусиш займатися підтримуванням зв’язків, писанням листів і навіть увійти до складу управителів підземелля. А якби ти припустився в чомусь якихось порушень, то одна з трьох родин зобов’язана одразу ж тебе вбити.

Азаель хотів подумати, але в ньому взяла гору жага золота, тому він прийняв зобов’язання за себе й за своїх нащадків. Азаель був батьком Герсома. Три втаємничені родини кожні три роки діставали сімдесят тисяч злитків золота. Герсом був батьком Мамуна, тобто моїм. Вірний зобов’язанням мого діда, я вірно служив володарям підземелля й навіть після епідемії виплатив зі своїх власних збережень Бен-Азарам належні їм сімдесят тисяч золотих злитків. Зараз я прийшов привітати тебе й завірити в моїй незмінній вірності.

— Шановний Мамуне, — сказав я, — змилуйся наді мною! У мене вже є в грудях дві кулі, і я зовсім не придатний бути ані шейхом, ані махді.

— Що стосується махді, — відповів Мамун, — то будь спокійний, ніхто вже про нього не думає; однак ти не можеш відмовитися від прийняття посади й звання шейха, якщо не хочеш, щоб через три тижні ти й твоя донька були вбиті халілами.

— Моя донька? — здивовано вигукнув я.

— Саме так, — сказав Мамун, — та сама, яку тобі народила ворожка.

Нас покликали вечеряти, і шейх перервав свою розповідь.

День шістдесят шостий

Ще один день я провів у копальні,