Присмак волі - Володимир Кільченський
Великоднє святкування потроху вщухало, і люди йшли по домівках, кличучи дітвору. Поступово стала розходитися і молодь. Хто вже був заручений, пішли перші, шукаючи затишне місце десь під дубком чи побіля тогорічного стіжка сіна. Андрій з Тимошем повели Орисю з Даринкою до їхніх дворів, і хоч як не хотілося розлучатися, але звичаї веліли. Негоже, щоб молоді дівчата допізна гуляли по перелісках... Ні про що не домовлялися, бо знали, що іще два дні можна було відпочивати і проводжати Великдень, веселитися та поливати один одного водою, за старим повір’ям — на здоров’я та добре зростання.
Наступного дня, добре відпочивши, усі знову стали збиратися після утрені на вигоні. Багато хлопців несли воду, сховавши в овечих міхурах, та домовлялись, хто яку дівчину буде обливати та писанку в неї вимагатиме за гарну купіль. Тиміш також прийшов з міхуром води і намовляв Андрія, що вони таки скупають Орисю та Даринку. І от нарешті почулися дзвінкі голоси і всі побачили чималий гурт дівчат, які сміливо прямували до вигону.
Парубки переморгувались між собою, і поки дівчата підійшли, то вже всі знали, хто кого поливатиме. Ось уже юні красуні поряд, і хлопці попрямували до вподобаних ними дівчат. Тиміш кинувся до Орисі і миттєво вилив на неї півміхура. Дівчата розгубилися й залементували, хапаючи хлопців за руки. Тиміш кинув міхур Андрієві, і той облив Даринку. Дівчина трішки посердилась, але, витерши лице новенькою хустинкою, протягнула Андрію гарну червону писанку, що випромінювала запах і тепло Даринчиних рук. Швидко всі помирилися і вирішили поділитися на гурти та віднести пасхальні калачі — хто до своїх дідусів і бабусь, а хто до хрещених.
Більш дорослі парубки та дівчата вирішили походити по південних схилах балки та пошукати ранніх квітів на вінки. Це був ще один щасливий день для Андрія та Даринки. У Скарбній балці всі поділилися на пари і стали неквапно шукати ранні весняні квіти. Андрій так уважно видивлявся, що невдовзі в них набрався чималий пучок різних трав і квітів. Зійшлися на краю балки, біля струмка з криницею, щоб ніхто не турбував. І хоч ще замало було квітів, зате стільки різної духмяної трави... Вінки вийшли, як у лісових мавок. Андрій милувався вправними рухами Даринки і порадив їй вставити у вінок пучки материнки, яка пахла так млосно і терпко. Можна було забути про все на світі, а знати лише цей запах, бачити личко чарівної Даринки, обрамлене квітковою плетеницею.
Після плетіння вінків і відпочинку всім захотілося поспівати, тож стали вибирати таку пісню, щоб обов’язково була про кохання, і відразу затягнули всі:
Ой, при лузі, при лужку, При широкім полі, При великім табуні Кінь гуля на волі. Кінь гуля на волі, Козак — по неволі... Ой, піймаю, загнуздаю Шовковой уздою. Ой, піймаю, загнуздаю Шовковой уздою, Вдарю шпорами під боки — Кінь летить стрілою. «Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися, Проти милої двора Стойма становися! Стойма становися Та вдар копитами, Чи не вийде дівчинонька З чорними бровами». Ой, не вийшла дівчинонька, Вийшла її мати: «Здоров, здоров, любий зятю, Пожалуй до хати». «Я не хочу в хату, Хочу у світлицю, Розбуджу солодкий сон, Красную дівицю!» Дівчинонька встала. Свій сон розказала! Правой ручкой обняла Та й поцілувала!Після Великодня потяглися повні тривоги й очікувань травневі дні. Батько на свята їздив до Самарської паланки на Раду і привіз чимало новин про те, що настануть інші часи.
Наближалася гаряча пора сінокосу, і простий люд вже мав думати про заготівлю сіна, бо завжди після Трійці, Зеленої неділі, треба було заготовляти сіно. Напередодні Зеленої неділі у сім’ї Підлужних вистачало роботи для всіх. Вирішили розширити навіс для сіна, утеплити стійла для худоби, відокремити молодняк свиней від свиноматки, розширити кошари для овець, перебудувати курник. Цього року вирішили завести бджіл, тож є необхідність робити омшаник для зимового
