Покарання - Роман Квант
Я знову відчуваю себе в чужому тілі чи навпаки хтось існує в мені. Але, у всякому разі, я вже дивлюся на реальний світ зовсім чужими очима. Очима сторонньої, невідомої мені людини, що живе своїм окремим життям. Він чи вона (поки що я не встановив стать) йде по дорозі, вкритій гравієм. Здається, людина направляється до висотного десятиповерхового будинку. Я дивлюся вліво на зелену машину, але відчуваю, що власник очей переключив свій погляд вперед на вхідні двері, що вели до під’їзду, обпльованого та помальованого кольоровими балончиками.
Але це ще не все! Всі мої думки кудись наче зникли і в моїй (іншій?) голові виникають чужі думки. Я намагаюся думати про себе, як особистість, але всі думки автоматично повертаються до майбутньої вечері, яку треба приготувати.
Сьогодні я повинна приготувати кабачкову ікру. До речі, цей Борис якийсь дивний останнім часом. Може він від мене дещо приховує?
Нічого ж собі! Та я тепер опинився в тілі чужої жінки і все бачу, відчуваю та розумію, що й вона. Це мене страшенно лякало, але думати про це ніяк не виходило, бо вона пригадувала недавню сварку із своїм коханцем. Дивлячись на весь світ через неї, я відчуваю себе стороннім спостерігачем, таким собі безпораднім, безпомічним чоловіком, який геть нічого не може вдіяти. Тому, я далі дивлюся очима цієї жінки, не в змозі щось змінити.
Отже, вона (зручніше казати про неї в третій особі, бо я не маю фізичного тіла в цьому вимірі) відчинила двері квартири та зайшла в передпокої. Подивилася на себе в дзеркало, та зосталася задоволеною своїм зовнішнім виглядом. Проте, в момент погляду у дзеркало, я перелякався до смерті, побачивши там молоду, надзвичайно привабливу дівчину років двадцяти п’яти із білявим, волоссям, що діставали плечей. Очі були карими, ніс рівний, гладкий, а вуста розійшлися в легкій посмішці. Але це було не моє тіло. Від несподіванки я закричав, але ніхто мого крику не почув. Абсолютно ніхто, бо дівчина в цей час мовчки знімала з себе верхній одяг і її думки були зосереджені на цій звичній дії.
Цікаво, хто вона така насправді і як я опинився в її тілі?
Ця думка розчиняється в небутті, бо дівчина мріє про холодний, контрастний душ. Спочатку вона йде на кухню і дістає з холодника пакет соку. Робить кілька ковтків, які остаточно мене перевертають навколо своєї осі. Оце так! Я реально відчуваю, холодний, липкий, солодкий сік, що потрапляє в шлунок, хоча ніяк не можу це збагнути.
Жарко. Ну сьогодні і день видався!
Вона повільно ворушить губами, наспівуючи собі під ніс невідому мелодію, зміст якої я ніяк не можу розібрати.
Що це за божевілля?
Проте, ніякого божевілля у своїх вчинках дівчина не вбачає. Вона просто встає із стільця і направляється у ванну. Акуратно і повільно, дівчина знімає з себе весь одяг і залишившись повністю голою, стає під струю холодної води. Я намагаюся опустити очі вниз, щоб побачити пікантні, інтимні частини жіночого тіла, але погляд очей зупиняється на милі, яке вона бере в руки і починає митися. Нарешті, сковзнувши рукою по затверділим, як бруньки соскам, я відчуваю збудження і опускаю погляд вниз. Вона дивиться на свої привабливі стегна і залишається задоволеною. В мене дуже дивне відчуття, коли я — мужчина дивлюся вниз на своє/чуже голе жіноче тіло. Відчуття повністю створені із протиріччя. Мені стає зле. Я боюся, що це божевілля понівечить усю мою свідомість на шматки.
Я намагаюся закрити очі, щоб не дивитися на це (за будь-яких інших обставин я б із задоволенням милувався красотою жіночого тіла), але повіки залишаються відкритими, лише іноді моргають. Тут вона володарка, а я лише сторонній вимушений спостерігач, який повинен все це реально переживати та відчувати на собі. Нарешті, водні процедури завершуються і дівчина починає активно себе розтирати рушником.
Як не дивно, я вже дивлюся на голе тіло вродливої дівчини без жодного збудження, бо сам знаходжусь в цьому тілі і відчуваю лише одні жіночі інстинкти. Невже це прокляття триватиме назавжди? Невже я постійно буду жити в тілі цієї жінки? Мені хочеться вірити, що це лише сон.
Дівчина виходить з ванної і лягає на диван трохи відпочити. Заплющує очі. Звісно, усі спроби відкрити очі марні. Мені доводиться дивитися в мряку.
3Дзвонить телефон.
Мене чи то пак її пробуджують часті гудки і вона повільно підходить до апарату та піднімає слухавку. Це дзвонить її знайомий. Із розмови я дізнаюся, що дівчину звати Долина. Що ж, дуже приємно познайомитися. Хе-хе-хе. Шкода, що вона не дізнається мого імені.
Розмова завершується і Долина йде на кухню готувати собі вечерю. Подумки вона повертається до останнього вечора зустрічі із Борисом, своїм коханцем. Вона пригадує їхнє романтичне побачення, налаштовану атмосферу, а потім… Потім щось сталося… Борису подзвонили і він її покинув, сказавши, що на нього чекають термінові справи. Він посварився з дівчиною і пішов геть. Долина більше не бачила його тиждень.
Я дуже гостро відчуваю і переживаю через цей конфлікт. Кожна кліточка мого чужого тіла переживає, як за себе. Я ще більше божеволію, але розумію, що нічого з цим не поробиш. Мабуть, це прокляття буде тривати вічно. Це мене лякає і в паніці я намагаюся знайти вихід із цього світу, вихід з чужого тіла. Я намагаюся вирватися з її тіла, заставити Долину робити те, що хочу тільки я, проте, всі її думки та вчинки підконтрольні їй одній. Як це може бути?
Мене сіпає!
Від злості і безпорадності я починаю дриґатися, хитатися, кричати, бити кулаками у порожнечу, не відчуваючи нічого. Але я принаймні роблю все, щоб вивести з рівноваги цей світ, змінити енергетичне співвідношення темряви та світла, та щось взяти на власну користь.
