Ukrainian dream «Последний заговор» - Василь Зима

— Я вірю вам, бо це ваша думка. Залишайтесь на лінії, вам поставлять кілька запитань, а я кажу «па-па», і зі мною на зв'язку Леся.

— Привіт, Марку!

— Здоровенькі були.

Філософський відступ

Ви знаєте, на що найбільше хворіють в Україні люди? На рак? Ні. На туберкульоз? Теж не вгадали. На серцево-судинні захворювання? Хм. Ні. І навіть не на СНІД, і зовсім не на наркоманію чи алкоголізм. Ви думаєте, що найбільше українців хворіє на геморой, божевілля чи лунатизм? Аж ніяк. Ми хворіємо на депресію, і це найстрашніша хвороба, бо нею вражені практично всі, і від неї нема ліків, окрім цих бозна з чого зроблених і на що розрахованих антидепресантів, і ніхто точно не скаже, які саме органи вражає депресія і як довго можна на неї хворіти.

Термін:

Депресія, від латинського слова depressio — пригніченість, пригнічений психічний стан.

Іще депресією називають застійний стан господарства після кризи перевиробництва.

Власне, депресія може перерости в епідемію, і ніхто навіть не зафіксує цього, жоден лікар і жодна епідеміологічна служба. Бо всі хворі на цю дивну хворобу будуть учасно і з натренованою усмішкою приходити на роботу й казати, що в них усе гаразд, а на закиди колег, мовляв, у тебе щось негаразд, відповідати веселим поглядом і процідженим крізь зуби: «Подививсь на себе». Вони відсиджуватимуть шість годин за робочим столом, учасно виходитимуть до забігайлівки за рогом, щоби з'їсти бутерброд і випити пива чи чаю, обговорюватимуть усі новини останнього дня, ні на що не жаліючись, а потім казатимуть усім «бувай» і йтимуть додому. А вдома вони сідатимуть перед телевізором, і дивитимуться телесеріали чи «Дом-2», і споживатимуть перелік найбільш уживаних продуктів, як-от: смажену картоплю, огірки, капусту, кефір, хліб, пиріг і газовану воду, а також насіння, смажене й таке, чипси, сир, ковбасу, варені яйця та рибу. Потім лягатимуть у теплу ванну, братимуть до рук декілька разів перечитану книгу й так лежатимуть годину, а то й дві, потім питимуть гарячий чай і йтимуть до ліжка, де на них чекатиме дружина чи чоловік. Ті, хто лише нещодавно захворів на депресію, матимуть ще надію, що секс урятує їх від неї, а ті, хто хворіє рік і більше, просто робитимуть ці механічні вправи засунь-висунь і втикатимуться обличчям у подушку, не маючи навіть надії, що секс чи сон урятують їх від цього депресивного лиха. Їм хотітиметься викинути годинники в смітник, щоби ті не нагадували про те, що дні минають і отак непомітно минає життя: від ранку до ранку, від сну до сну, від вечері до вечері, від серіалу до серіалу, від виборів до виборів — і нема чим цьому зарадити. Але викинути годинники — це не вихід, бо ти бачитимеш, як спливає час на електронному табло в метро, над київським Будинком профспілок, у нижньому куті телевізора під час випуску новин, на футбольному стадіоні під час матчу, на роботі й навіть у магазинах, куди ти заходитимеш, щоби витратити чесно зароблені гроші, придбавши всіляку дурню типу кофтинок, чобіт, презервативів, телевізора, мобільного телефону і чого завгодно, що зовсім не робить твоє життя кращим, просто змушує знову йти на роботу та заробляти гроші, бо жити без грошей не так уже й просто. З депресією бореться все, і все це тільки підсилює її: і розважальні ток-шоу, і кілька грамів кокаїну, і футбольні матчі, і бої братів Кличків, і концерти на майдані Незалежності, і навіть перекритий на вихідні рух транспорту на Хрещатику, і релігійні свята, і обнадійливі програми уряду, і засідання Верховної Ради, і голлівудські прем'єри на великих екранах сучасних кінотеатрів, і зустрічі з коханою, і підвищення по службі, і мультфільми про рибку Немо, братика-ведмедика чи Багса Банні, і літній відпочинок у Криму, чи Єгипті, чи Італії, чи на Мальті, і виграна нещодавно «грин-карта», і навіть кольоровий сон, побачений минулої ночі, бо, як кажуть лікарі, кольорові сни бачать люди, які страждають на божевілля.

Чому ми хворіємо на депресію? Важко сказати напевно, бо кожен має власну думку. Втім, більшість погодиться з таким твердженням: через відсутність грошей. Може, й так. Хоча депресія гнітить і ситих європейців, і англійських островитян, і навіть жителів Нового Світу. Ви скажете: і вони через гроші, просто через великі гроші, на відміну від нас. Можливо. Інша версія: там, де нема любові, є депресія. Напевно, і так, але часто й ті, хто любить, такі нещасні, що боляче на них дивитися, бо любов для них — як пігулка, та й до того ж дуже вже заслабка пігулка. Депресія — це наслідок того, що людина не має самореалізації, тобто вона нікуди не рухається, вона не потрібна. От. Нарешті щось по суті. Депресія — це насамперед хвороба однієї окремо взятої людини, і не важливо, чи любить вона кого, чи ні, чи має гроші, чи не дуже, має значення інше — чи розвивається ця людина і чи робить те, що має, для що вона призначена. От у нашій країні ця людина в більшості випадків саме того, що має робити, і не робить. Вона, замість того, щоб реалізовувати свій потенціал і займатися улюбленою справою, увесь вільний час витрачає на зовсім інше: вона заробляє гроші. Заробляти гроші — це професія основної маси населення нашої країни. Останні десять років саме життя навчало нас цієї професії — зароблянню грошей. Їх заробляють по-різному і для різних цілей. Стоять на базарах, продають усіляку херню в метро, яку можна придбати і на базарі, і де завгодно, але ті, кому влом іти на базар чи магазин, купують цей непотріб прямо у вагоні, думаючи при тому, що всіх страшенно надурили, бо купили на гривню дешевше, а про те, що купили неякісну дурницю, навіть не думають. Ще вони тицяють вам папірці з різними посланнями-заклинаннями в переходах і на вулицях, у найбільш людних місцях, інші ходять в офіси, розташовані в орендованих квартирах хрущовок і дев'ятиповерхівок, при цьому іменуючи себе менеджерами, креаторами, промоутерами і ще ким завгодно, дехто відсиджує в модних магазинах, до яких заходить один відвідувач на годину, окремі особи ходять на державну службу, де їм виплачують гроші не в конвертах і майже вчасно, є й окрема каста — ці крадуть, і крадуть багато, але все одно те, що вони роблять, аж ніяк не назвеш самореалізацією. Тому вони також хворіють на депресію. Щоправда, ці