Метелик над річкою - Шайна Даймонд
Не пам’ятаю, коли востаннє я прокидалася з криком через нічне жахіття, проте цього ранку все було саме так: я кричала уві сні!
Минуло більше хвилини, перш ніж я зрозуміла, що мене розбудив телефонний дзвінок. Потягнулася до смартфона на столику біля узголів’я і побачивши, від кого вхідний дзвінок – зітхнула полегшено й дратівливо водночас.
– Мам!
– Привіт, доню! Ще не передумала допомогти мені сьогодні у бабусиному саду?
– Ні, я просто…
– Якщо маєш важливі справи, то нічого страшного, я все розумію.
– Ні, за пів години я буду на місці. Чекай!
– Добре, доню.
Я обірвала зв'язок і зі ще більшим роздратуванням подумала, що після моторошного сновидіння сад моєї покійної бабусі – це останнє місце, яке допоможе мені розслабитися і налаштуватися на творчий лад.
