Номер нуль - Умберто Еко

Гру вже було годі зупинити, тож знову встряла Фрезія: «Чому пігулки аспірину не схожі на ігуану? Бо тоді уявіть, що б сталося, якби було навпаки. Чому пес умирає на могилі хазяїна? Бо там немає дерева, під яким можна попісяти, тому через три дні у нього репається сечовий міхур. Чому прямий кут вимірюється дев’яноста градусами? Питання неправильне: він нічого не вимірює, це його всі вимірюють».

— Досить, — мовив Сімей, хоч і не міг стримати усмішки. — Це заняття для студентів. Ви забуваєте, що наш читач — не інтелектуал, що начитався сюрреалістів, які називалися витонченими тілами — cadavre exquis[57]. Він усе братиме на віру й гадатиме, що ми навіжені. Ну ж бо, панове, ми тут розважаємося, але це зараз не на часі. Повернімося до серйозних пропозицій.

Так забракували рубрику «питання-відповідь». Прикро, бо то було б весело. Утім, через цей трапунок я пильніше придивився до Майї Фрезії. Якщо вона така дотепна, то, мабуть, і гарна. Й справді, вона по-своєму гарна. А чому по-своєму? Я ще не збагнув, у чому те «своє», але мені вже стало цікаво.

Утім, Фрезія, вочевидь, була розчарована, намагалася запропонувати щось таке, у чому почувається на коні.

— Незабаром перший тур відбору книг на премію «Стрега»[58], хіба ми не повинні щось про це написати? — спитала вона.

— Ох, ви, молодь, завжди зі своєю культурою. То добре, що ви не отримали диплом, бо тоді б запропонували мені критичний есей на п’ятдесят сторінок.

— Хоч я й не закінчила університет, але я читаю.

— Ми не можемо багато уваги приділяти культурі, бо наші читачі читають щонайбільше «La gazzetta dello sport»[59]. Однак, маєте рацію, у газеті має бути шпальта, не скажу, щоб культурна, але, скажімо, «про культуру та видовища». Але про прийдешні культурні події треба писати у формі інтерв’ю. Адже інтерв’ю з автором заспокоює, бо жоден письменник не казатиме поганого про свою книжку, а тому читачу не доведеться читати злостиву, нищівну, занадто образливу критику. Однак усе залежить від запитань: не треба забагато розповідати про книгу, а описати письменника чи письменницю, може, навіть не забувши згадати про їхні страхи та слабкості. Пані Фрезіє, ви добре вмієте складати історії про пристрасну дружбу. Поміркуйте про інтерв’ю, певна, річ, вигадане, з котримсь із письменників, що зараз у моді. Якщо писатимете про кохання, дізнайтеся у письменника чи письменниці про їхнє перше кохання й, може, навіть додайте кілька недобрих слів про конкурентів, надайте книзі людяності, щоб вона стала зрозумілою навіть хатній господарці, так, щоб вона не жалкувала згодом, що не прочитала тієї книги — зрештою, хіба хтось читає книжки, на які пишуть рецензії у газетах? Богу дякувати, якщо її взагалі хоч автор прочитав, та коли подивитися на деякі книжки, то складається враження, що автор їх таки не читав.

— Святий Боже, — мовила Майя Фрезія, закотивши очі, — мені не звільнитися від прокляття оповідок про пристрасну дружбу...

— Ви ж не гадали, що я кликав вас, щоб ви писали статті про економіку та міжнародну політику?

— Я припускала таке. Але сподівалася, що помиляюся.

— Ну ж бо, до праці. Не сердьтеся, ліпше вигадайте щось годяще, ми всі цілковито вам довіряємо.

VI

Середа, 15 квітня

Пригадую день, коли Камбрія мовив: «Я якось чув по радіо, що, за деякими дослідженнями, забруднення довкілля впливає на розмір пеніса у молодших поколінь, але, як на мене, проблема стосується не лише синів, а й їхніх татусів, які завжди дуже пишаються розмірами стручечка у свого синочка. Пригадую, коли народився у мене син і мені у відділенні, де лежать новонароджені у лікарні, показали, які у нього яєчка, я пішов вихвалятися ними перед усіма колегами».

— У всіх новонароджених хлопчиків величенькі яйця, — мовив Сімей, — й усі татусі реагують саме так. Утім, знаєте, у пологових будинках часто плутають бирки, то, може, з усією повагою до вашої дружини — то не ваш син?

— Але ж інформація стосується безпосередньо татусів, адже це чинить негативний вплив і на репродуктивну систему дорослих, — заперечив Камбрія. — Якщо пошириться думка про те, що забруднення довкілля шкодить не лише великим китам, а й (даруйте за термін) — пенісам, то, гадаю, вмить стрімко побільшає прибічників боротьби за чисту екологію.

— Цікаво, — мовив Сімей. — Але хто нам сказав, що Замовник чи його підлеглі зацікавлені у зменшенні забруднення атмосфери?

— До речі, це була б цілком слушна тривога, — мовив Камбрія.

— Можливо, але ми ж не панікери, — відповів на те Сімей, — бо це був би тероризм. Чи ви хочете, щоб усі почали хвилюватися через газогони, нафту, металургійну галузь? Ми ж не газета зелених. Наших читачів треба заспокоювати, а не тривожити.

А потім, хвильку поміркувавши, додав таке:

— Хіба що продукція якогось фармзаводу теж шкідливо впливає на чоловічу потенцію, про що Замовник радо б здійняв тривогу. Але обговорюймо все по черзі. Отож, якщо маєте якусь думку — повідайте нам, а я вже вирішуватиму, розвивати її чи ні.

Наступного дня Лучиді прийшов у редакцію із фактично готовою статтею. Ось ця історія. Один із його знайомих отримав листа, адресованого Вищому військовому ордену Святого Іоанна Єрусалимського — Мальтійському лицарському ордену — Prieuré Oucuménique de la Sainte — Trinité-de-Villedieu — Quartier Général de la Vallette-Prieuré de Québec, де йому пропонували стати лицарем Мальтійського ордену після того, як він зробить дуже щедрий внесок за відповідний диплом, медаль, відзнаки й таке інше. Лучиді захотів дослідити оті лицарські ордени й зробив дивовижні відкриття.

— Ось послухайте-но, десь у карабінерів є рапорт (не питайте, як я його дістав), у якому викривають кілька мальтійських псевдоорденів. Таких налічується шістнадцять. Утім, їх не варто плутати зі справжнім суверенним військовим орденом госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, лицарів Родосу та Мальти[60], який має офіційну резиденцію у Римі. У всіх майже однакова назва, яка різниться лише дрібними деталями, вони всі по черзі визнають чи не визнають один одного. У 1908 році росіяни заснували орден у США, що його згодом очолював його королівська високість принц Роберто Патерно Аєрбе Арагонський, герцог Перпіньяна, голова арагонської королівської династії, претендент на трон Балеарських островів та Арагону, Великий магістр орденів Святої Агати Патерно