З ким би побігати - Давид Гроссман

— Це зникло... я тобі казав. Назавжди зникло. Чого я без цього вартий?

Він звалився на матрац і завив на одній ноті. Тамар лягла побіч нього, обійняла його усім своїм тілом, зашепотіла щось подібне до колискової, і Шай миттєво — мабуть, від жаху і відчаю — заснув.

— Ти не хочеш дізнатися, що Лея написала в листі? — спитала вона пізніше, коли вони сиділи біля сплячого Шая, вгорнувшись в одне укривало, щоб зігрітися.

— А що вона написала? — зніяковів Асаф.

Тамар усміхнулася:

— Ні, спочатку признайся, що тобі цікаво!

— Мені цікаво, факт, ще й як цікаво! Ну, що вона написала?

Тамар простягнула йому зіжмаканий аркуш.

«Тамі-мамі, — прочитав він, — не сердься на мене, але тільки дебіл відмовився б від такої нагоди. Брюс Вілліс і Харві Кейтел в одній упаковці!!! І до речі, скажи: хіба це не точнісінько рука статуї Свободи?

Р.S. Нойка підтверджує».

Асаф нічого не зрозумів. Тамар штовхнула його плечем. Вона хотіла дізнатися, як вони йому сподобались, і він розповів про свій візит у Леїн ресторанчик, і тільки потому згадав, що досі майже нічого не сказав про Теодору.

Тамар вислухала, стримала скрик подиву і попросила, щоб він розповів знову, цього разу в усіх подробицях: і як Теодора вийшла, і як дивилася на вулицю, і який у неї був вираз на обличчі. Потім схопилася і заявила, що божеволіє від того, що не може зараз бути поруч з Теодорою, супроводжувати в перших її кроках за межами в’язниці. Про себе вона подумала, що коли навіть Тео покинула свою обитель, то, може, і Шаю вдасться видряпатися.

— Але як це можливо, що вона тобі розповіла, як ми з нею зустрілися? І як це Лея тобі все розповіла? І решта? Що ти з ними таке зробив?

Асаф знизав плечима:

— Правду кажучи, мені й самому це дивно.

— Ти просто маг якийсь!

Асаф згадав: Воїн, Злодій, Лицар, Маг. Отже, він уже побував трьома з них, залишився лише Лицар. І він раптом засмутився: лицарство йому вже точно не світить.

Раптом нервово загавкала Дінка, і Асаф вийшов з печери перевірити, що трапилося, але нічого не помітив. А потім до перерваної розмови вони не повернулися.

О другій годині ночі починалося його чергування, але Тамар сказала, що вона все одно не засне і краще посидить з Асафом. Вони вирішили влаштуватися надворі, біля входу до печери. Трохи пововтузившись, сіли спиною до спини і здивувалися тому, скільки, виявляється, усяких відчуттів, скільки ніжності, невимовлених слів ховається у кожного з них у спині — у спині! У цьому геть нечутливому місці.

Асаф знову, вже по третьому разу, розповів про свою зустріч з її батьками. Він нічого не приховував, ну хіба що деталі, які могли завдати їй особливо гострого болю.

Тамар розповіла про події останнього року, спробувала пояснити, як так трапилося, що двоє дорослих, освічених і недурних людей повелися так дивно. Вони відмовилися від власного сина майже без боротьби, просто вирізали його, разом з переживаннями про нього, зі свого життя. Тамар згадувала сварки Шая з батьками і що брата ніколи не покидало відчуття, ніби він інопланетянин у рідній родині, розповіла, як років два тому Шай почав зникати іноді на цілу добу, не ночував дома, а повертаючись, відмовчувався. Його бачили у різних сумнівних місцях, а батьки відмовлялися вірити. Потім він почав красти, і нарешті трапилася та жахлива сцена, коли батько спробував не випустити його з дому і вони побилися.

— Ну, припустімо, першого тижня я їх ще розуміла, тато злився і почувався ображеним. Все так. Але потім? А мама? І за весь цей час, більше як рік, вони тільки двічі звернулися до поліції, ти можеш у це повірити? Двічі! Якби у них викрали машину, вони б скиглили без зупинки і всіх би на вуха поставили. А тут — їхній рідний син! А коли поліція заявила, що Шаю вже є вісімнадцять, і коли він своєю волею пішов з дому, то вони не мають права втручатися, батьки взагалі забули про нього. — Тамар ударила долонею по лобі. — Ти здатний у таке врубитися? Твої батьки таке б допустили?

— Ні, — відповів Асаф, тісніше притискаючись до її спини.

Він подумав, як було б чудово, якби вона коли-небудь познайомилася з його батьками, й одразу всім нутром здогадався, що їй сподобається у них. Він виразно побачив, як Тамар грається з Мукі, розмовляє з мамою на кухні, як заходить у його кімнату і він зачиняє за нею двері... Треба буде повикидати з кімнати всякий мотлох, на зразок тієї жахливої колекції різнокольорових виродків-гоблінів, і фотоколаж, на якому він стоїть поруч з рабином Кадурі, й подерті постери «Strike force», що висять у кімнаті вже років шість, не менше.

Тамар пішла до печери поглянути на Шая. Той прокинувся і попросив води. Попивши, знову ліг і, дивлячись на Тамар, несміливо вибачився. Потім додав спокійно, з холодною розсудливістю, що в його житті немає ніякого сенсу без музики. Тамар так само спокійно і тверезо пояснила, що на цьому етапі таке звичайна річ, але через два місяці все до нього повернеться. Шай похитав головою і відповів, що вона себе обманює, але у нього жодних ілюзій немає.

— Чому ти не кинеш мене