Герострати - Емма Іванівна Андіївська

Я подивився на священнослужителя Афродіти, зважуючи, чи спромігся б я його подужати, якби раптом довелося оборонятися, і обережно сказав:

– Я не шукаю нових релігій. Мені вистачає усе так. як є. Я тільки відносно авта.

– Сприятливої констеляції доводиться інколи чекати роками. Люди часто й самі не знають, що вони шукають, поки їм щасливий випадок відкриє очі. Сьогодні для вас я втілюю щасливий випадок, отож ходімте зі мною. Зважте, сьогодні я – ваша доля.

– Це… дуже приємно. Проте все таки, крім того, що ви моя доля, щасливий випадок і священнослужитель Афродіти, чи ви ще аґент лорда Ессекса, бож він дав мені ваш телефон? Чи ви його особисто знаєте? Це для мене дуже важливо знати!

– Тільки посвячений у містерії знає, що справді важливе, а що ні, – мовив священнослужитель Афродіти.

– Алеж він дав мені ваш телефон!

– Мій телефон – не таємниця. Кожний, хто приходить до мене, має його.

– Значить, лорд Ессекс до вас приходив?

– До мене різні люди знаходять дорогу, і я не одного навернув на справжнє життя.

– Ви навертали і лорда?

– Якщо ви почнете відвідувати містерії, ви переконаєтеся: щойно посвячення зробить вас видющим.

– Таж я зовсім не прийшов посвячуватися в містерії. Ви мене неправильно зрозуміли. Кажу вам щиро, вірте мені, мене жодні культи не захоплюють, я така людина.

– Ну, ну, це тільки так на початку, а тоді як увійдете в смак!

– Запевняю вас, я зовсім не прагну входити в смак, я хочу тільки знати, чи мені повернуть авто, чи ні. Ну і звичайно, будь ласка, не відмовте мені, це для мене справді дуже важливе: чи ви аґент лорда Ессекса?

– Я священнослужитель Афродіти.

– Так, так, а чи ви, крім цього, ще й аґент лорда Ессекса? Благаю вас зрозуміти й мене, це я мушу знати!

– Ніхто не знає, що він мусить знати, а що ні. Саме тому потрібні втаємничені, які єдині знатимуть, бо вони стоять біля джерел самого існування. Це і є мета культу. Культ Афродіти один із древніх культів, який розкриває цілком нові. Зрештою, доки ви не посвячені, я не спроможний витлумачити вам цього повністю. Коли ви станете членом, – найперша стадія це посвячення у глек, – ним відкривається якщо мені його слова лише причулися, не треба надавати цьому надмірного значення, бо він міг би таке й справді сказати. Головне не відгалужуватися, не думати про зайве, а зосередитися на головному.

– У мене до вас дуже поважна справа, – відкашлявся я, струшуючи з себе заціпеніння.

– До мене приходять тільки з поважними справами, – поволі і таким незнайомим голосом відповів чоловік, аж я на мить завагався, чи це справді той, з ким я розмовляв телефоном.

– Я не знаю, чи я вас докладно поінформував. Справа йдеться про … я волів би, ви ж самі розумієте, я повинен мати певність. Кожен на моєму місці напевно зробив би те саме. Отже, насамперед, чи ви знаєте лорда Ессекса? Він сказав, що ви його аґент, тобто він дав телефон, а ви обізвалися, проте мені в поліції відібрали авто, наче шматок живого м’яса вирвали, тож як це розуміти? Мені йдеться про вияснення, бож погодьтеся самі, обставини … – і я йому детально розповів про купівлю авта, як я його відбіг та про останню розмову з лордом.

Вдоволенню моєму не було меж, що він не зупиняє мене, даючи змогу викласти йому найменші подробиці. Мені таки пощастило! Як чудово, знайти нарешті людину, яка слухала, показуючи цим, що вона бере мої розповіді до серця! Як безпідставно я хвилювався, і як тепер усе виглядало зовсім цросто, коли знайшовся хтось, хто не відмовлявся полагодити справу, бо якщо він аґент лорда, то я отримаю авто назад, – зрештою, якби він виявився не агентом лорда, то хіба ж він завдав би собі клопоту слухати? Щоправда, він якось занадто слухав, не подаючи жодних ознак життя, хоч це могло трапитися й тому, що він уже прикидав у голові, як мені допомогти.

Я скінчив оповідати, тоді, бачачи, що він і далі зосереджено мовчить, ще раз переповів, як я зустрівся в поліції з лордом, на випадок, якби я десь допустився неточности в першому варіянті.

Однак він і цьото разу змовчав. Нарешті, мені стало незручно так довго говорити. Я замовк, але аґент лорда все ще не обзивався. Мені раптом спало на думку, що хоч він і дивиться на мене, в дійсності він, стоячи, спить, і так стоятиме, поки світу, а я назавжди приречений вікувати біля нього, бож якось не випадає піти геть, коли людина уважно дивиться в очі, хоч і не озивається.

Я остаточно замовк, з занепокоєнням перебираючи подумки, чи не бовкнув я через надмірну ретельність якоїсь нетактовности, якої я й не зауважив, а вона й заціпила йому вуста. Нібито ні, тільки звідки я знаю, чи він не належить до особливо перечулених людей, і йому здалося, ніби я його образив якоюсь невідповідною інтонацією (є ж і такі перечулені – йому ніхто нічого, а воно ходить і дметься на весь світ) або невідповідним висловом?

Мовчанка ставала дедалі нестерпнішою. Я йому все розповів, і мені не лишилося ні про що більше говорити, а він німував. Що ж я тепер робитиму? – вжахнувся я, відчуваючи, як мене заливає сором від незручности, що він мовчить. Таж обізвися, скажи дещицю! благав я подумки (я собі такого ніколи не дозволив би!) – однак він не сприймав моїх думок. Тоді я, остаточно втративши надію, що він заговорить, переміг себе і спитав, чи до нього бодай заходив лорд Ессекс, якщо лорд Ессекс дійсно лорд Ессекс.

– Лорд Ессекс?

Я так зрадів, нарешті почувши його (не виключене, що за цей час, як він мовчав, він виконував якусь обітницю), аж одразу забув всі прикрощі.

– Так, лорд Ессекс, який продав мені авто і радив звернутися до вас, якщо я захочу запасного ключа, а тим часом я відбіг і самото авта.

– До мене не тільки лорди звертаються.

– Це значить, лорд Ессекс сюди приходив, і ви.

– До мене не тільки лорди приходять. Хто тільки до мене не заходить! Проте нехай вас титули не лякають. До моїх містерій допускаються учасники і без титулів. воду в діжці, ніби в діжці сиділа Афродіта і він розмовляв з нею