На краю ненависті - Уляна Пас

Сказати, що я шокована - це нічого не сказати. Як так вийшло, що ми з блондином знову зустрілися? Та ще й не деінде, а в нічному клубі, втретє за день! 

Хмурюсь, розглядаючи його задоволене обличчя, і розумію, що треба забиратися звідси, поки моє коліно знову не опинилося у нього поміж ніг. 

- Схоже, сама доля привела тебе сюди. Готова до помсти, крихітко? - Ян повільно торкається своїми пальцями мого волосся, а тоді намотує пасмо собі на палець. Він занадто близько, однією рукою спирається на барну стійку, а я відчуваю аромат його парфумів і бачу край татуювання, що визирає з-під чорної сорочки на шиї.  

- Забери від мене свої руки! - ціджу крізь зуби та дивлюсь на нього знизу вгору. Встати не вдається, тому що він повністю заволодів моїм простором, і це погано. 

- А то що? Цього разу я готовий до твоїх вибриків, – він посміхається, тому що повністю володіє ситуацією. А я готова врізати йому уже по обличчі, якщо ще мить нависатиме зверху. 

- Янчик? Що тут відбувається? - чую за його спиною голос Альбіни - і погане припущення змушує напружитися ще більше.  

Блондин миттєво втрачає свій хороший настрій і випускає мене зі свого захвату. Повертається до моєї сестри та обіймає за плечі. У мене ж є кілька секунд, щоб зібратися і нарешті розібратися у тому, що тут відбувається. 

Перше, що впадає в око - сестра сяє так, наче виграла в лотерею. Зате Ян абсолютно зібраний і чомусь не зводить погляду з мене.  

- Альбіночко, я просто шукав тебе і не знайшов, - він усміхається і цілує мою сестру в щоку. Усе це зовсім мені не подобається, але доводиться терпіти, щоб дізнатися правду.  

- Справді? А я тебе шукала! - сестра в захваті від цього чоловіка. Я навіть бачу сердечка в її очах. Бр-р-р...  Жах! - До речі, познайомся з моєю сестрою. Вона лише сьогодні повернулася з Мілана. Аміна. 

- Твоя сестра? - Ян точно не чекав такого і на мить навіть втратив самоконтроль. Я ж лише хмикнула, тому що розуміла: усі веселощі лише попереду. - Рідна? 

- Знаю, що ми зовсім не схожі, але ми дійсно рідні сестри. Повір, Аміна чудова. Ти зрозумієш це, коли краще з нею познайомишся, - Альбіна поклала свою руку на плече Яна, наче таким чином хотіла показати, що цей чоловік належить їй. Хоча особисто в мене були великі сумніви щодо того, чи так це насправді. Він же плейбой і точно не буде берегти вірність лише з Альбіною.  

- Уже дочекатися не можу, коли це станеться, - Ян оглядає мене своїм фірмовим поглядом з голови до ніг, а я навіть не уявляю, як маю стриматись і не вдарити його по носі. Це ж яку витримку потрібно мати! 

На щастя, усе закінчується тим, що блондин запрошує нас на другий поверх. Поки підіймаємося сходами, намагаюся достукатись до Альбіни та втекти з цієї  божевільні. Розумію, що сестра по вуха закохана в Яна і мені її щиро шкода. Цей чоловік точно не збирається робити їй пропозицію, принаймні сьогодні.  

- Люба, я не думаю, що мені варто тут залишатися. Я краще додому поїду, - ми зупиняємося неподалік столу, за яким зібралася велика компанія.  

- Не говори дурниць! Я хочу, щоб ти краще познайомилася з Яном. Він справді чудовий і дуже багатий. Впевнена, що ви потоваришуєте! 

Сестру не переконати, тому доводиться змиритися. Вирішую посидіти тут хвилин двадцять, а тоді під шумок втекти. Все-таки ніхто мене тут не знає і шукати точно не буде. 

- Обговорили свої проблеми? - запитав Ян, як тільки ми наблизилися до столика. Усі погляди одразу ж торкнулися мене, як новенької. Як же добре, що я стійка до подібних ситуацій.  

- Все чудово, любий! - Альбіна одразу ж розмістилася на дивані поряд з Яном, і я щиро зраділа, що це місце не дісталося мені.  

Я ж сіла поряд з доволі привабливою блондинкою і русявим хлопцем. Так вже вийшло, що нас з Яном розділяв лише стіл і зараз він сидів якраз навпроти мене. 

- Привіт, я Рита! - доволі приємно заговорила блондинка. 

- А я Єгор! - додав хлопець.  

- Я Аміна! Дуже приємно познайомитись! - ці люди нічого поганого мені не зробили, тому з ними я можу бути повністю щирою.  

- Яке гарне ім’я! - захоплено заявила Рита. - Ти дійсно сестра Альбіни? Ви зовсім не схожі. 

- Усі так говорять, - хмикаю і чомусь постійно поглядаю у бік сестри та Яна. Сама не розумію навіщо мені це, але по-іншому просто не виходить.  

Альбіна продовжує усміхатися, адже Ян кладе свою руку їй на спину й пальцями перебирає волосся. Шкода лише, що при цьому його погляд зосереджений на мені, і це неабияк бісить.  

- Гей! То ти та сама Аміна, на яку наш іменинник шукав інфу? - несподівано питає Єгор, та так голосно, що нас чують практично усі. 

- Ти про що? - хмуриться Альбіна, нічого не розуміючи. 

- Може, ми вип’ємо уже? - несподівано втручається Ян. Схоже, йому не сильно кортить ділитися з друзями своїми сьогоднішніми пригодами.  

- Так, це я, - нахиляюся до Єгора та шепочу так, щоб почув лише він. Хлопець хмикає і бере в руки пляшку з шампанським.  

- Що пити будеш, красуне? - знову звертається до мене. А цей хлопець мені подобається. Він милий, на відміну від свого друга.