Втекти від долі - Дана Лонг

– О, наречена? Тоді прошу вибачити мені мою грубість. Я не знав, що у Влада є наречена. Давайте присядемо і я Вам дещо розповім.

Ми розташовуємося на дивані, і він витримує паузу, пильно дивлячись мені в очі.

– Річ у тім, що у мене залишилося не так багато часу, тому я хочу витратити його з користю. За своє довге життя я встиг зробити дуже багато помилок. Не прийняв свого часу вибір доньки, багато років не спілкувався з нею через це, не бачив народження онука. Навіть Владу свого часу вставляв палиці в колеса, через що в нього виникала купа проблем із бізнесом. Але тепер я хочу спробувати виправити хоч якусь частину своїх помилок. Мені поставили невтішний діагноз і часу, як такого, я не маю. Тому хочу за життя налагодити контакт із єдиним онуком, а після зробити його своїм спадкоємцем. Ось це все... – він обводить рукою кімнату, – будинок, рахунки в банку, бізнес, я залишу Дані. Влад гордий, він не прийме це все. Навіть побачитися нормально з онуком не дає мені. Доводиться ось вдаватися до таких методів. Ви вже вибачте мені, Лано, якщо налякав Вас. Я просто дуже хотів побачити онука.

Я збентежена від його розповіді. З одного боку нічого поганого немає в тому, що дідусь хоче побачити онука, але з іншого боку методи, якими користується цей дід, не можна назвати нормальними.

– Будь ласка, допоможіть мені Лана. Поговоріть із Владом, нехай він дозволить нам бачитися. Я не маю у своєму розпорядженні великої кількості часу і чекати, коли він змінить своє рішення, я просто не можу.

– Гаразд, я спробую, але нічого не обіцяю Вам.

– Дякую і вибачте ще раз, якщо налякав Вас.

Закінчивши нашу розмову, він встає і прямує до Дані. Присівши на килим біля нього, дідусь про щось говорить Данечці, після чого той повертає голову і здивовано дивиться на мене. Я встаю з дивана і підходжу ближче.

– Лано, цей дядько каже, що він мій дідусь.

– Так і є, милий, – я вирішую не ставити палиці в колеса, а допомогти цьому чоловікові налагодити стосунки з онуком, а з Владом я потім обов'язково поговорю.