Дочка королеви - Наталі Блейк
"Майкл з тобою на цілий день.
Я не можу приїхати на вечерю з твоїм водієм. Але дякую. Я відправлю його назад до тебе, після того, як він відвезе мене до дому. За це ж дякую.
Добре. будь обережна.
Ти теж. І поводься добре ввечері, наче ти не бачив мене голою останні декілька днів.
Це буде важко зробити.
Будь ласка. Для тебе все що ти захочеш зроблю. Цілую.
Кріс.. не пиши мені такого.. будь ласка.
Цього не можу обіцяти.
Я тебе дуже прошу.
Поки я переписувала з Крісом, ми приїхали. Я дуже подякувала Майклу та побажала гарного дня. Я знайшла ключі та попрямувала до квартири. Відчинивши двері, все було на своїх місцях, і я видохнула. Тут нікого не було, немов я очікувала чогось іншого. Я лягла на ліжко, і дивилася в стелю декілька хвилин. Потім подзвонила в лікарню дізнатися чи є новини. Мене знов переводили декілька разів, але я отримала відповідь. Ні. Потім, я подзвонила детективу, яка зі мною спілкувалася, і хотіла дізнатися чи є якість новини. Я не додзвонилася на той номер що вона дала мені, відповіді не було тож я записала голосове і збила виклик, щоб вона передзвонила коли їй буде зручно. Я вийняла флешку і вставила в ноутбук. Перший файл я відкрила "Дайани Клауд", мені було цікаво дізнатися про неї хоч щось, окрім того, на які вечірки вона ходила. В її файлі було вказано декілька арештів, за незначні порушення, на фото вона була молодою, тож напевно помилки минулого. Я також прочитала про розслідування, що його дуже за дивними обставинами закрили, детектив який вів його, закрив справу і помер в один й той самі день, сумніваюся що це було простим збігом. З того часу, як закрили розслідування не було ніяких відомостей про Дайану Клауд. Мені здалося, що я недавно чула по телебаченню що її компанія закрила якусь велику угоду. Цим не вона не займається? Дивно, але напевно великий штат.
Я зупинилася, бо мені вже був час їхати, тож я перевдягнулася та викликала таксі. виявляється їхати центральною вулицею міста, досить важко, тож коли я побачила що ми довго будемо стояти в пробці. Я вийшла пішла пішки. Таксі мені все ще дуже не подобаються, але іншого транспорту просто немає який би доїхав куди мені потрібно і швидко. Я підійшла до будівлі адресу якої мені вчора назвали, і відрила рота, вона була буде великою, але я швидко попрямувала до входу. Двері відкрили швейцари і я увійшла у цю величну будівлю де мене одразу зустрів консультант. Я пішла разом з ним в окремий кабінет, він запросив мене сісти представився та повідомив чого мені дзвонили. він показав мені номер рахунку, та дав золоту карту на якій було моє ім'я вигравіювано, та чіп, але окрім цього навіть номеру не було. він пояснив це тим що якщо мені знадобиться номер, то я можу звернутися до нього у будь-який час. Я була здивована сервісом, але мене цікавило скільки на тому рахунку і як вони туди потрапили.
Грег мені люб'язно повідомив, що відкрила рахунок на моє ім'я мати та сума на ньому достатня. Я не знаю наскільки достатня, але я погодилася що мені все підходить. В мене взяли відбиток, я придумала кодове слово і навіть сітківку просканувати, чого я точно не бачила раніше. Мені це все приносило неймовірне задоволення, що навіть не помітила скільки часу провела там. Подякувала Даяні за карту та попрямувала в торговельний центр аби купити щось гарне на сьогоднішній вечір. Я зайшла в салон та зробила макіяж, легкий який би підкреслював риси обличчя, та природну красу, обрала гарну сукню та взуття до неї мій настрій значно покращився. я випила ще знеболюючи та була готова їхати до Дерека.
Я йому подзвонила, спитала чи все в силі, він підтвердив і назвав адресу, подякувала та сказала що скоро буду. Я викликала таксі та знову лякалася що та історія повториться, але все обійшло та успішно доїхала аж до самого замку. Він був ще гарнішим у вечері, я наче потрапила в королівство мрій. Мене зустрів Дерек. Я посміхнулася, він взяв мене за руку та кудись повів. Ми зайшли на терасу де були його батьки та Кріс. Вони привіталися.
- Добрий вечір. Дуже приємно з вами познайомитися. - Я обняла його маму, та тата, але він явно переставився з силою, бо мені боляче. Але я посміхнулася та повернулася до Дерека.
- Мого брата, Кріса ти вже знаєш.
- Так, звісно ми бачилися на виставці. - він потягнувся мене обійняти, і побав як очима я йому кажу що це погана ідея, але вже було пізно, тож я його обійняла, аби не виникло ніяких підозр.
Я дуже сильно намагалася стримуватися коли побачила що він в тій футболці, якою я користалася з ранку. О боже, поводитися гарно, явно не про Кріса.
- Дерек, проведи екскурсію для Анни поки ми тут не закінчимо. Я вас покличу.- Вона повернулася до Кріса і запросила піти його разом з ними.
Я проводила його поглядом, Дерек, поцілував мене, коли ми залишилися у двох.
- Що ж можливо почнемо екскурсію з моєї спальні?
- Давай, - погодилася я, але насправді мені потрібно було з ним поговорити, та дізнатися як краще запитати про Даяну.
Ми піднялися поверхом вище ніж кімната Кріса. Там було багато дверей, то ж я точно не пам'ятаю, у яку саме ми зайшли, але його кімната була зовсім іншою, у світлих тонах, тут було багато світла.
- Я рада тебе бачити. Все добре? Ми давно розмовляли.
Дерек кивнув головою, і знов втягнув мене в пристрасний поцілунок. Його руки почали спускатися нижче і нижче, поки він не підняв сукню та почав пестити мене відсуваючи мереживну білизну у бік.
- Почекай.. повернімось до цього після вечері.
Він кивнув і сів на ліжко.
- Мені потрібно дізнатися що твоя мам знає про Даяну, не кажучи що я її дочка, як це краще зробити?
- Скажи що ти її знаєш.
- Вона не буде питати звідки?
- Думаю ні, бо вона досить відома.
- Добре, а чому твоя мама так пильно готується до вечері, я думала ми там каву чи чай вип'ємо.
