Роман крізь час - Люсі Лі

Максим

Після без сонної ночі, вранці, рівно о 07:00 приїжджаю на роботу. Хоч у компанії понеділок вважається офіційним вихідним, для мене це був звичайний робочий день. 

У мене взагалі останніх років п'ять, вихідних та святкових не було. Я працював як проклятий, щоб досягти всього що зараз маю. Та і що збочувати від правди, мені подобалося постійно бути у роботі. Це допомагало тримати себе в постійно тонусі. Жодних тобі зайвих думок і  факторів що відвертають. Все чітко за графіком. Робота керівником величезної корпорації, щоденний спорт, гарячий секс у вихідні, з однією з численних дівок, що постійно крутилися навколо таких же як я, успішних багатіїв. Бажаючи відірвати собі шматок по жирніше. Але не в моєму випадку. Максимум на що вони могли розраховувати, це на одну ніч та грошову компенсацію за витрачений час. 

Були дівчата й по наполегливіше, як Наталія Скиба. Те ще вроджене стерво. 

Після того як вскочила в моє ліжко, вчепилася в мене кліщами, відчувши що може з мене добре отримати, почала крутиться навколо мене змією. Кільця свої вити. 

І навіть якось повівся на це стерво, подумав може досить по минулому страждати, і можливо ось моє щастя. Та дякувати Темному я вчасно схаменувся. Він одразу інфу на неї набув, виявилося не така проста ця дівчина як може здатися. І таких як я, у неї в колекції ще багато. 

Це був останній раз коли я вирішив відкрити свої почуття до жінки. Але ось з Гордєєвою все по іншому. Вона, хоч і зголосилася на цю ганебну угоду, та відчуваю не гроші їй потрібні. Хоча життя мене давно навчило довіряй, але перевіряй. Бо, біс його, схоже я зовсім на дівчиськові схибнувся розумом. 

До речі про Темного. 

Треба йому набрати, нехай тягне сюди свою накачану дупу, щоб перевірити Гордєєву. Нема чого йому прохолоджуватися у вихідний день. Мій голова охорони знає, якщо працюю я, значить і він також. Сам декілька років тому вибрав мене керівником. Хоч міг би із грошима своїх батьків та зв'язками, які має, валяться собі десь на пляжі Пуерто-Рико. Пісочок біленький перебирати між пальцями, та красунь трахати на всі боки. Це у нього дуже добре виходить.

Взявши телефон набираю по пам'яті знайомий номер. 

– Так, — чую хрипкий невдоволений голос кращого друга, а на задньому фоні одразу вловлюю істеричний жіночий. 

– Тимофію, хто це тобі так рано телефонує? Зізнавайся, це твоя коханка? - голосно волає жінка.

– Ти вгадала! - спокійнісінько собі, у звичній йому манері, розслаблено тягне Темний, та як зарегоче.

Жінка щось незрозуміле верещить йому у відповідь. Потім чую метушню і гучний стукіт дверей.

– Вмієш ти брате вчасно мене набрати, — нарешті чоловік звертається до мене. – Якраз сушив голову, над тим, що таке вигадати, щоб з багрити це набридливе дівчисько, — хрипить задоволено у слухавку.

– Ну ти й сволота, — сміюся йому у відповідь. – Колись настане день, і всі скривджені тобою жінки зберуться, щоб помститися. 

– З нетерпінням чекатиму на це, — спроволока відповідає цей збирач жіночих сердець. 

– Ну досить балачок, через п'ятнадцять хвилин чекаю тебе у себе в офісі, — змінюю безтурботний тон на наказний. 

– Ти що з дуба впав, — я тільки душ прийматиму пів години, не менше, — чую невдоволене у слухавку. 

– Свої яйця можеш і під краном сполоснути. В мене для тебе термінове завдання. 

Не маючи наміру вислуховувати ниття друга скидаю дзвінок. Не люблю ці балачки з пустого в порожнє, та довге розсмоктування проблеми. Нас із Тимофієм пов'язує довга міцна дружба, він мені за ці роки став ніби брат, і розуміє з півслова. Тому якщо я кажу терміново, то це означає саме терміново.

Десь через пів години, у двері мого кабінету ввалюється Темний.

Неголена одноденна щетина на потужному підборідді. Занадто потерті, а в деяких місцях і з дірками джинси, та майка боксерка, що не приховує численні татуювання, що покривають майже все тіло чоловіка. Малюнків не було лише на шиї та обличчі.

Вигляд він мав досить брутальний та занадто небезпечний. Між іншим як завжди. 

Добре, що у нас у фірмі є дрес-код, який дозволяє ходити чоловікам співробітникам компанії лише у строгих костюмах. Інакше, мабуть, одним своїм виглядом, мій начальник охорони, налякав би пів офісу. 

– Ти що не міг нормально одягнутись, навіщо всіх приголомшувати своїм специфічним виглядом, — скептично оглядаючи друга, підводжуся з місця, щоб потиснути йому руку.

– Нехай бачать, та бояться – відповідає цей придурок, нахабно всміхаючись. - Що там у тебе за "термінова справа"? І що за манера працювати у вихідний день? 

– По перше, ти знаєш, коли я працюю, то і ти теж, а по-друге, справа не одна, — сідаючи на місце, жестом запрошую чоловіка сісти навпроти. 

– О, це вже цікаво, — Темний передчуваючи потирає долоні. 

– Із не термінового, мені потрібно щоб ти накопав про Гордєєву. Де була всі ці роки, чим займалася. Чи була заміжня, скільки разів та т.п.? - сухо перераховую другові завдання. У того з кожним моїм словом витягується обличчя. 

– Е - е, друже, зупинись, — випростовує вперед долоні. – Це ти зараз про Машку? 

– А що у нас із тобою ще є якась знайома з цим прізвищем.

– Ні, але я вважав що ти не наважишся копатися в її минулому. І як по мені, вона досить відверта із тобою. 

– Чи тобі не знати, як з роками можуть змінюватися люди. Я звісно і досі маю до неї почуття і мабуть, багато чого можу пробачити, навіть якщо вона вирішить мене використати. Але якщо так станеться, я хочу бути до цього готовим.

– Добре, — підтиснувши губи, хрипить Темний. – Я зроблю все необхідне. 

– Ну це більш довгострокове завдання. А перш необхідне це мені потрібно щоб ти розібрався зі Скибою Наталією. Вона вчора хитрощами намагалася пройти повз вахту та потрапити до моєї квартири. Добре що я попередив Степанича. 

– Що? - друг аж підскакує на місці від роздратування. – Знову ця нахабна сука. Та я її вб'ю. 

– Поки що досить поговорити, або на крайній випадок пригрозити. Ти знаєш я б сам, та мене від неї після останнього її вчинку верне.