(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Алексісу * * *

Наступні три тижні Алекс зайнявся впритул питанням відкриття другого ресторану. Найскладнішим виявилося знайти персонал, який підходив би йому за всіма параметрами та відповідно до основних принципів роботи. І не менш складним виявилося знайти гідного шеф-кухаря. Чоловіка навіть відвідувала думку перевести сюди Жозефа або Ніколь, якщо все ж таки нікого не зможуть знайти на це місце.

До офіційного відкриття залишався ще тиждень, але приміщення було повністю готове для прийняття гостей. Зовні його не можна було відрізнити від першого. Крім цього, бос виділив Адель кілька годин на день, щоб вона підготувала всіх співробітників до початку роботи. А головне, щоб підібрала адміністратора для нового ресторану не гірше, ніж вона сама.

На початку нового тижня Алекс вирішив таки з'явитися у своєму основному ресторані та перевірити як там була обстановка, заразом подивитися на документи, які вже кілька днів вимагали його особистого підпису.

Як завжди, бос зайшов із запасного входу, зробленого спеціально для персоналу. Він пройшов повз кухні і мимоволі затримався на кілька хвилин, спостерігаючи за Ніколь. Несподівано для себе він помітив, що з дівчиною щось не так і це почало його відразу насторожувати. Міс Флорес ніколи не давала привід засумніватися у своєму професіоналізмі, тільки ось зараз вона поводилася чомусь як новачок на кухні.

Коли Алекс попрямував до свого кабінету, щоб таки з'ясувати, що відбувається, на його шляху зустрівся Жозеф.

– Містер Белл, пройдімо до мого кабінету! Зараз же! – досить строгим голосом промовив бос, очікуючи, що шеф піде за ним.

– Щось трапилося, містере Коулман? – стурбовано і явно нервуючи запитав Жозеф, коли за ними обома зачинилися двері.

– Це я у Вас хотів би спитати! Що з Вашою помічницею? Я зараз проходив повз кухню, вона поводиться як новачок! З якого часу вона розучилася готувати? – на підвищених тонах висловився Алекс.

– Будь ласка, не лайте її. Це повністю моя вина… Я обіцяв їй допомогти, але мене терміново відволікли, – шеф винен опустив голову.

– Ви можете нормально пояснити, що відбувається, поки я не звільнив вас обох? – внутрішнє роздратування змінилося тривогою, коли бос побачив вираз обличчя Жозефа.

– У залі з'явився Ділан Хейз, її колишній бос. Ще й не один прийшов. А в компанії колишньої подруги Ніколь, я не знаю, як її звуть. І з чистої випадковості замовлення з їхнього столика потрапило саме до міс Флорес. Хоча я обіцяв, що сам прийму його та виконаю.

– Не розумію нічого… А яка різниця, хто готуватиме?

– Я повністю згоден із Вами. По суті, різниці ніякої. Окрім одного моменту. Містер Хейз із супутницею замовили комплімент і зрештою зажадали особисте знайомство з шефом.

– Так йдіть замість неї, якщо це справді проблема, – видихнув Алекс, не розуміючи, чому так переживала Ніколь. Він досі пам'ятав, які звинувачення кидав його колишній друг щодо дівчини. І вони явно прийшли не з гарного приводу.

– Справа в тому, що я вже виходив. І супутниця містера Хейза не повірила, що ці страви я приготував. І чоловік її підтримав. Вони вимагають того, хто справді готував усе. Я посмію припустити, що вони обоє здогадалися про Ніколь. У неї в стравах є своя родзинка, і ті, хто знають про цей нюанс, відразу за смаком її відчують. А можливо, вони і до цього знали, що дівчина тут працює.

– І що ти думаєш із цього приводу, Жозефе? – досить спокійно і по-дружньому запитав бос, усвідомлюючи, що потрібно допомогти дівчині в цій ситуації.

– Я не знаю. Ніка дуже боїться до них іти. Вона пам'ятає, що витворив Ділан наодинці і які погрози кидав на її адресу. Вона боїться, що тепер він зганьбить її на весь Ваш ресторан.

– Я тебе почув, – чоловік задумливо потер пальцями перенісся. – Іди зараз до міс Флорес і вмов її вийти, щоб уникнути ще більшого скандалу. Я в будь-якому разі буду поряд, якщо знадобиться допомога.

– Дякую Вам, містере Коулман. – з усмішкою подякував босу Жозеф і майже бігцем подався назад на кухню.

За кілька хвилин Алекс вийшов зі свого кабінету, одразу підписавши всі документи, щоб уже не повертатися до цього питання. Підійшовши до зали, він побачив, як нерішуче Ніколь прямувала до потрібного столика. Він підійшов ближче до стійки адміністратора так, щоб бачити і чути все, що відбуватиметься, але залишатися непоміченим для конкретної компанії людей.

Чоловік уважно стежив за дівчиною, яка останньої миті набралася впевненості. Він зрозумів, що вона не хотіла показувати свою слабкість перед цією ненависною парочкою. Цілком несподіваним було для господаря ресторану, що супутницею його колишнього друга виявилася та сама Карен. Посмішки на їхніх обличчях не віщували нічого доброго. І, на жаль, він зовсім не міг розібрати, що вони їй кажуть. І тоді Алексіс тихенько й мовчки підійшов до їхнього столика, встаючи поруч із Ніколь.

– Якісь проблеми, шановні гості? – його усмішка була повністю фальшивою, наскільки це було можливо, а звернення «шановні» сказано з нотками сарказму. Навіть сама Ніка здригнулася від його голосу.

– Які люди! Сам Алекс Коулман вийшов до гостей! А ми тут з моєю нареченою обговорювали, як гидко готують у твоєму ресторані. Правда, Карі? – Ділан мило посміхнувся своїй супутниці, явно запрошуючи прийняти його гру.