Ангел для боса - Джулія Рейвен, Марісса Вольф

- Віктор Сергійович на місці? - запитує мене незнайомий жіночий голос.

Я озираюсь і бачу перед собою ефектну блондинку. Струмуча по плечах довге волосся, біла сукня з глибоким декольте, витончена золота підвіска на красивій шиї.

Я інстинктивно стискаюсь. Відчуваю себе церковним жебраком поруч із нею. Тепер зрозуміло, чому після нашої ночі бос віддав перевагу такій “гості”. Я й у підмітки їй не підхожу.

- Ну і? - блондинка гнівно гукає мене. - Дівчино, ви мене чуєте? Віктор на місці?

- І вам добрий день, - я тихо вітаюся, наче прокинувшись від сну. – Так, він на місці. Чекає на вас.

Блондинка роздратовано складає губи і крокує у бік дверей.

І я вже майже видихаю полегшено від того, що позбулася неприємної компанії, але, на жаль, сьогодні удача вкотре вирішує оминути мене.

Кавомашина починає тремтіти зі страшною силою і через короткі пару секунд "випльовує" кавовий жим прямо на гарну гостю.

Біла сукня, волосся, ідеальне обличчя - все забруднене брудними потоками з грудками арабіки.

Ну все. Мені тепер кінець.

- Вііііііікторрррррееееееееее!!!!! - верещить блондинка ультразвуком. - Вікторррррр!!!!!

- Що тут відбувається?.. - Віктор Сергійович застигає, дивлячись на свою забруднену коханку.

- Це все вона… - блондинка тицяє в мене пальцем. - Вона все зіпсувала!

Бос переводить на мене злий погляд. Ой, мамочко!

- Ну що ж… Ангеле… кхм… Ангеліно Юріївно, я вас попереджав. Одна помилка – і ти звільнена.