(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– Чекайте-чекайте! Що я вже встигла пропустити? Невже ви…? – її очі розплющилися від подиву, коли пара простягла їм свої руки. – Я вас вітаю! – Шеріл різко підбігла до них і міцно обняла. Коли шок від такої несподіванки минув, усі повернулися до машини. Дорогою до ресторану дівчина попросила заїхати додому, щоб переодягнутися після лікарняної палати. І вже до призначеного часу вони паркувалися біля будівлі «Lumiere».

– Ти готова? – тихо запитав Алекс, ніжно обіймаючи свою дружину.

– Мабуть. Але це не точно! – засміялася дівчина, відчуваючи підтримку чоловіка.

Коли вони переступили поріг ресторану, ніхто не зрозумів, хто прийшов. Щойно Жозеф із криком «Вітаю» відкрив пляшку шампанського. Алекс дивився на кожного, хто був у залі.

– Місіс Тейлор, дякую за те, що Вам вдалося все організувати. І сьогодні, в цей щасливий для нас день, мені хотілося б представити вам мою кохану дружину – місіс Ніколь Коулман, – всі завмерли від подиву, тільки серед натовпу пройшов здивований шепіт. – Ця дівчина показала мені інший бік життя. Тому, місіс Тейлор, думаю буде правильним викреслити із правил заборону на особисті стосунки на робочому місці. І до того ж Ніка продовжуватиме роботу шеф-кухарем нашого ресторану.

– Добре, містере Коулман! Буде зроблено! – усміхнулася Адель, записуючи собі доручення в щоденник, який завжди в будь-якій ситуації носила з собою.

– Але тільки прошу не кидатися в крайнощі так відразу, – по-доброму засміявся Алекс, розряджаючи напружену обстановку.

Після цього вечеря пройшла у дуже приємній та дружній атмосфері. Всі розслабилися, спокійно спілкувалися один з одним та вітали молоду пару з такою важливою подією. Вечір пройшов для всіх непомітно, що навіть ніхто не зрозумів, як настала ніч.

Адель особисто розпорядилася, щоб гості, і молодята вирушили додому, а вони самі наведуть лад у залі, підготувавши його до завтрашнього ранку. Алекс і Ніколь одразу розвезли Аманду та Шеріл по домівках. І за півгодини нарешті під'їхали до свого будинку. Чоловік узяв дівчину на руки і поцілував губи:

– Не порушуватимемо традицію! – і переніс Ніку через поріг, прямуючи відразу до спальні. – Тепер ти повноправна господиня у моїй хаті. Я кохаю тебе, моя люба!

Їхні губи злилися в ніжному поцілунку, який нікому не хотілося переривати. Нарешті, Алекс відчував, що все в його житті було правильно. Він допоміг дівчині зняти сукню і сам позбувся костюма. На них попереду чекала перша ніч у новій ролі подружжя, і ніхто не хотів поспішати, розтягуючи задоволення.

* * *

Поступово життя Алекса та Ніколь налагоджувалося. Через тиждень після їхнього таємного розпису Ніколаса виписали з лікарні, і вони з Шеріл поїхали на кілька тижнів у відпустку, щоб відновити здоров'я. Ніка спокійно повернулася до роботи шеф-кухаря, а Алекс намагався вирішити всі питання, що накопичилися.

Через майже чотири місяці у двері кабінету господаря ресторану пролунав стукіт. Ніколь увійшла, але вигляд у неї був дуже стривожений.

– Що трапилося? – насторожився Алекс, не розуміючи, що сталося.

– Мені прийшла повістка до суду. За тиждень відбудеться слухання у справі Джорджа Флореса.

– Ти боїшся? – чоловік сів поруч із дівчиною, міцно обіймаючи її.

– Дуже... Хоча, напевно, я найбільше боюся, що його провину не доведуть і він опиниться на волі. А тоді ми з мамою знову опинимося в небезпеці. Він не з тих людей, які забудуть про те, що з ними зробили.

– Я з тобою, моя люба! Все буде добре. Вони не мають іншого варіанту. Занадто багато доказів проти нього. Його провина на дев'яносто відсотків вже доведена на попередньому слідстві. Залишилася лише справа за малим. Пережити засідання суду. Я піду з тобою на підтримку.

– Дякую, коханий! – у його обіймах Ніколь помітно розслабилася. Чоловік сам переживав, чи не знайдеться в останній момент якогось доказу, що його виправдовує. – А що з приводу Ділана? Не було жодної інформації щодо його справи? – раптом вивів Алекса з роздумів питання дружини.

– Після кількох допитів мені сказали чекати повістки. Але й досі тиша. Сподіваюся вони все-таки ретельно розбираються у всіх його махінаціях і божевільних вчинках.

– Хотілося б вірити, що він отримає своє покарання. Я не можу щоразу боятися.

Через тиждень відбулося засідання у справі вітчима дівчини. Весь процес пройшов у напрузі, але, на щастя, вина була доведена повністю і на чоловіка чекало довічне примусове лікування в медичній установі суворого типу. Усі присутні в залі як потерпілі та свідки видихнули з полегшенням, що їм більше ніхто не загрожував.

Коли вони прямували на вихід із будівлі суду, Алекса гукнув прокурор, який також вів справу Ділана Хейза.

– Містере Коулман, дозвольте на пару слів? – Алекс повернувся до чоловіка у формі, міцно обіймаючи дівчину.

– Слухаю вас! – щось йому не подобалося в цій зустрічі.

– Справа містера Хейза офіційно мала прослуховуватися за два тижні. Але мені сьогодні повідомили, що обставини змінилися, – чоловік не показував жодних емоцій і від цього в голові Алекса починали крутитися найнепередбачуваніші думки.

– Що трапилося? – стривожено запитала Ніколь, міцно тримаючи за руку свого чоловіка.