(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

– І тому ти вирішила кинути це звинувачення мені в обличчя, так? Але чого ти хотіла цим досягти? – здивувався і навіть трохи розгубився Алекс, допомагаючи дівчині встати і прямуючи до машини.

– Чесно? Не знаю. Пам'ятаю, що тоді була на емоціях і настільки глибоко в пам'яті засів цей момент, що самі слова вирвалися. І одразу пошкодувала про це, – Ніка підняла свій зніяковілий погляд на чоловіка і злегка усміхнулася. – Я була вдячна тобі, що ти дав мені шанс залишитись працювати.

– Я не міг інакше. Ти ідеально підходила на цю посаду, та й Жозеф явно не пробачив би твого звільнення.

– То все через Жозефа, так? - штовхнула вона його в плече в удаваній образі.

За розмовою вони не помітили, як уже підійшли до машини. Алекс із серйозним виглядом розвернувся до дівчини і подивився їй у вічі.

– З першої хвилини зустрічі ти звела мене з розуму. Щоразу в мені щось переверталося від бажання послати всі свої принципи до біса. Я шалено хотів розгадати, чому саме ти так впливаєш на мене.

– Розгадав? – схвильовано запитала Ніка.

– Так, моя люба. Я просто закохався в тебе, хоч довгий час просто не розумів цих почуттів. І тепер я зроблю все, щоб ти ніколи не сумнівалася у мені. Ніколи не боялася. Завжди кохала…

Поцілувавши з ніжністю Ніколь, вони сіли у машину та виїхали з території лікарні. Дівчина помітила, що Алекс про щось задумався, але у світлі останніх подій не наважувалася поставити запитання. Коли вони доїхали до основного перехрестя, чоловік звернув у протилежний бік їхнього будинку.

– А куди ми, Алексе? – не втрималася і здивовано запитала Ніка.

– Є одна шалена ідея. І сподіваюся, що ти не відмовишся в останній момент, – схвильовано додав чоловік. Його видавав кожен зайвий рух. Через півгодини вони припаркувалися біля однієї незвичайної крамниці, і Алекс відчинив дівчині двері, допомагаючи вийти. Зайшовши всередину, Ніка завмерла від подиву. Магазин був наповнений найрізноманітнішими вечірніми сукнями.

– Алекс... – тільки і змогла вимовити дівчина, гублячись у здогадах, навіщо вони сюди зараз приїхали.

– Не питай зараз нічого… Я все поясню, коли настане час. Зараз я хочу, щоб ти вибрала собі сукню. Таку, що тобі найбільше сподобається.

Ніколь пройшла в середину торгового залу і стала уважно розглядати кожну сукню, яка була представлена ​​на вішалці. Вона категорично відмовилася від допомоги консультантів і, поки Алексіс був зайнятий телефонною розмовою, хотіла просто зрозуміти, що їй найбільше до душі.

Вони провели у цьому магазині не менше години. Ніка не один з обраних нею варіантів переміряла і відкинула убік, поки нарешті не помітила в самому кінці зали ту саму сукню. Коли дівчина взяла його в руки, а потім тканина торкнулася її тіла, вона зрозуміла, що саме те, що вона шукала. Біла сукня довжиною до підлоги, зовсім не пишна, лише злегка розкльошена донизу. Плечі були повністю відкриті, переплетення тканини на грудях залишало місце фантазії. Талія була підкреслена широкою атласною стрічкою, а внизу сукні тягнувся невеликий шлейф. Ніколь кілька разів покрутилася перед дзеркалом і була задоволена своїм вибором. Коли вона вийшла до зали, щоб показати чоловікові свій вибір, він завмер від подиву.

– Ти прекрасна, кохання моє... – майже пошепки сказав він, підходячи ближче. – Прошу, не знімай його.

Ніка коротко кивнула і не стала сперечатися, повернувшись приміряти туфлі, що підходили під її образ. Лише за кілька хвилин вона помітила, що і сам Алекс вже стояв одягнений у темно-синій костюм. Намагаючись не показувати свого хвилювання від думок, що виникли миттєво, вони розплатилися за покупки і разом повернулися в машину.

Чоловік знову виїхав на дорогу і поїхав далі так само, не кажучи жодного слова. Через десять хвилин вони зупинилися біля будівлі адміністрації, і Алекс, заглушивши мотор, повернувся до дівчини.

– Я знаю, що ми не хотіли квапити події, але я не хочу більше ні на мить відкладати цей день. Вчора я був на волосині від смерті і в такі моменти все всередині перевертається, – він провів долонею по її щоці, заправляючи пасмо, що вибилося. – Ти погодишся зараз увійти зі мною в цю будівлю і стати моєю законною дружиною?

– Погоджуся… – прошепотіла Ніка, притискаючись щокою до його долоні. Вийшовши з машини, вони за руку піднімалися сходами. У залі реєстрації на них уже чекав адміністратор. Дівчина не могла повірити, що все це відбувалося зараз із нею. Вона у весільній сукні стояла поряд із коханим чоловіком, ні секунди не сумніваючись, яку дасть йому відповідь.

Алекс та Ніколь стояли обличчям один до одного, не відриваючи погляду. Замість весільних присяг вони зізнавалися в найпотаємнішому, обіцяючи кохати один одного до кінця своїх днів. І як тільки їм вдалося обмінятися обручками, з очей дівчини потекли сльози. Вона відчувала себе найщасливішою в цей момент, і що більше ніякі біди і проблеми їй не страшні. Поруч була найкоханіша і найбажаніша людина, яка відкрила їй новий світ, де люди здатні кохати один одного і піклуватися щодня.

Коли їхні губи злилися у ніжному поцілунку, Ніка притулилася до чоловіка, обіймаючи його за шию. Вона насолоджувалася тепер уже подружніми обіймами і тихо прошепотіла, щоб почув тільки він.

– Я кохаю тебе, мій Хазяїне!.. – від несподіванки Алекс завмер і подивився на неї здивованим поглядом.